Притча про каву...

Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил … Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву.

- Що змінилося? – запитав він свою дочку. - Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона. - Ні, доню моя, це лише на перший погляд так….

Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють.

- А кава? - Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …

/Files/images/16.gif

Одному учневі весь час не давала спокою одне питання: як у людському житті поєднуються божественне значення і свобода вибору? З цим питанням він звернувся до вчителя, і той відповів.- Вирушаючи в поле збирати квіти, ти не можеш бути впевненим ані того, якою дорогою підеш, ані з яких квітів збереш свій букет. І ти йдеш від квітки до квітки, прислухаючись до внутрішнього голосу, і зриваєш їх, складаючи до купи.Кожна квітка - це твій дрібний повсякденний досвід, дорога до нього, частина життя. А букет - увесь життєвий досвід. Яким він буде, залежить тільки від тебе.

/Files/images/8uJXHDWlqF0.jpg

/Files/images/16.gif

Вистромивши голову з гнізда орленя побачило силу силенну птахів, що літали внизу серед скель. - Мамо, що це за птахи? – спитав він. - Наші друзі, – відповіла орлиця синові, – орел живе самотньо – така його доля, але й він подеколи потребує товариства. Який же він тоді цар птахів? Усі , кого ти бачиш внизу, - наші вірні друзі.

Вдовольнившись поясненням матері орленя далі стежило за польотом птахів, віднині вважаючи їх вірними друзями. Раптом воно закричало.

- Ой-ой, вони украли в нас поживу!

- Заспокойся синку, нічого вони в нас не крали я сама пригостила їх. Запам’ятай раз і назавжди, що я скажу тобі тепер! Хай який буде голодний орел, він завжди мусить ділитися частиною здобичі з птахами, що живуть поблизу, на такій висоті, вони не можуть прогодувати себе, їм треба допомагати.

Кожен, хто бажає знайти собі вірних друзів, мусить бути добрим і терплячим, виявляючи повагу до чужих потреб. Шани і поваги досягають не силою, а великодушністю і готовністю поділитися з нужденними останнім шматком.

Кiлькiсть переглядiв: 978

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.