/Files/images/01_novini/бат1.jpg

Знайомство з батьками учнів. Збір заяв на ГПД

Анкета для батьків

“Знайомство”

1. Прізвище, ім'я дитини

_____________________________________________________________________

2. Дата і рік народження дитини

_____________________________________________________________________

3. Адреса проживання

_____________________________________________________________________

4. ПІБ батька, телефон

_____________________________________________________________________

5. ПІБ матері, телефон

_____________________________________________________________________

6. Стан здоров'я, хронічні захворювання

_____________________________________________________________________

7. Улюблені й неулюблені дитиною страви харчування

_____________________________________________________________________

8. Склад і структура сім'ї:(необхідне виділити)

а) повна;

б) неповна;

в) повна складна (проживання з батьками, з дідусем і бабусею).

9. Чи є брати, сестри, їх вік, імена

_____________________________________________________________________

10. Пільгова категорія

____________________________________________________________________

11.Чи відвідує дитина гуртки, спортивні секції?

_____________________________________________________________________

11. Місцезнаходження гуртка, секції, назва, дні тижня та години занять _____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________

13 Що я хочу повідомити вихователю про свою дитину... _____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________

Директору НВК №__________

__________________________

__________________________

(ПІБ батьків)

ЗАЯВА

Прошу зарахувати мою дитину,_______________________________

__________________________________________________________

уч________ ____ - ____ класу, у групу продовженого дня.

Дата_________________ Підпис ______________

Директору НВК №__________

__________________________

__________________________

(ПІБ батьків)

ЗАЯВА

Прошу забезпечити мою дитину,______________________________

__________________________________________________________,

уч________ ____ - ____ класу, гарячим обідом під час її перебування у групі продовженого дня.

Дата_________________ Підпис _____________

Директору НВК №__________

__________________________

__________________________

(ПІБ батьків)

ЗАЯВА

Прошу відпускати мою дитину,_______________________________

__________________________________________________________,

уч________ ____ - ____ класу, з групи продовженого дня у Центр дитячої творчості на заняття у гуртку малювання у такі дні протягом навчального року:

день тижня _______________ - час _________ год

день тижня _______________ - час _________ год

Після занять дитина повертатиметься до школи (або додому, або дитину забиратиме бабуся).

Відповідальність за безпеку дитини дорогою у Центр дитячої творчості і під час повернення до школи (або додому) беру на себе.

Дата______________________ Підпис ____________

Директору НВК №__________

__________________________

__________________________

(ПІБ батьків)

ЗАЯВА

Прошу відпускати мою дитину,_______________________________

__________________________________________________________,

уч________ ____ - ____ класу, з групи продовженого дня саму/самого додому о __годині (або після телефонного дзвінка вихователю) протягом навчального року.

Відповідальність за безпеку дитини дорогою додому беру на себе.

У разі будь-яких змін зобов'язуюсь повідомити новою заявою, або зателефонувати вихователю на мобільний телефон.

Дата______________________ Підпис ____________

Ознайомлення батьків з режимом роботи ГПД

Режим роботи

групи продовженого дня № _

( у складі учнів 1-__ класу )

на 2020/2021 навчальний рік

Вівторок, середа, п’ятниця
Час Вид занять
1310 - 1320 Організація роботи ГПД
1320 - 1340 Обід
1340 - 1410 Прогулянка, спортивна година
1410 - 1430 Виховний захід
1430 - 1500 Розвиваючі ігри
1500 - 1510 Проведення підсумків роботи ГПД
Понеділок, четвер
Час Вид занять
1205 -1220 Організація роботи ГПД
1220 -1310 Прогулянка, спортивна година
1310 - 1330 Обід
1330 - 1405 Виховний захід
1405 - 1500 Розвиваючі ігри
1500 - 1510 Проведення підсумків роботи ГПД

Вихователь групи продовженого дня ____________________________________

Режим роботи

групи продовженого дня №_

( у складі учнів 2 - _ класу)

на 2020/2021 навчальний рік

Понеділок, вівторок, середа, четвер
Час Вид занять
13.10 – 13.15 Організація роботи групи продовженого дня.
13.15-13.30 Обід.
13.30- 14.00 Прогулянка, спортивна година.
14.00-14.20 Виховний захід.
14.20-15.00 Самопідготовка.
15.00-15.10 Підведення підсумків роботи групи продовженого дня.
П’ятниця
Час Вид занять
13.10 – 13.20 Організація роботи групи продовженого дня.
13.20-13.40 Обід.
13.40- 14.10 Прогулянка , спортивна година.
14.10-14.30 Виховний захід.
14.30-15.00 Розвиваючі ігри.
15.00-15.10 Підведення підсумків роботи групи продовженого дня.

Вихователь групи продовженого дня ______________________________

Режим роботи

групи продовженого дня № _

(у складі учнів 1-__, 2-__, 3-__ класів)

на 2020/2021 навчальний рік

Понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця
Час Вид занять
15.10-15.20 Збір дітей у групу.
15.20-15.50 Виховний захід.
15.50- 17.20 Прогулянка на свіжому повітрі, рухливі ігри.
17.20-18.20 Гурткова робота, заняття за інтересами.
18.20-19.00 Розвиваючі ігри, групова робота.
19.00-19.10 Підведення підсумків роботи групи продовженого дня.

Вихователь групи продовженого дня __________________________

Пам’ятка для батьків

«Режим дня першокласника»

Що є важливим у складанні правильного режиму дня школяра:

- чергування роботи та відпочинку. Пам’ятайте: перевантаження може призвести до нервового зриву і збоїв у роботі імунної системи.

- своєчасне повноцінне харчування.

- вчасно прокидатися вранці й вчасно лягати спати ввечері. Ця звичка — найкраща гарантія приємного пробудження вранці й швидкого засипання ввечері.

- повноцінний сон протягом 9–10 годин на добу (для учнів молодших класів — 10–12 год). Час нічного відпочинку є важливим для підтримки здоров’я організму, який зростає. Здоровий сон покращує працездатність і засвоєння нової інформації, в той же час, недосипання дуже шкідливе для здоров’я дитини.

Основні елементи розпорядку дня школяра:

- навчання: уроки в школі та домашнє завдання;

- додаткові заняття: гуртки, секції;

- активний відпочинок;

- вільне проведення часу;

- їжа та сон.

Приблизний варіант розпорядку дня для школяра

Ранок

Розрахуйте, скільки часу потрібно вашій дитині, щоб спокійно й без суєти зібратися в школу і встигнути до початку занять. Це важливий момент правильного розпорядку дня. Як правило, вранці організм прокидається поступово, і поспіх в цей час створить непотрібний стрес. Ранкова зарядка — на ваш розсуд. Деякі діти краще прокидаються поступово, природним чином, а деяким сподобається ранкова гімнастика.

Не всім дітям подобається снідати рано вранці, алесніданок— найважливіший прийом їжі за весь день, і з часом це стане звичкою.

Друга половина дня

Правильна організація дня після занять у школі, які можуть бути досить стомливими для вашої дитини, є дуже важливим моментом. Більшість дітей відчувають сильну втому після занять, і їм необхідний повноцінний відпочинок. Хорошим виходом з такої ситуації може бути денний сон. Для учнів молодших класів це — необхідність. Для більш дорослих дітей, інший, не менш ефективний і корисний для здоров’я спосіб відновити сили — прогулянка на свіжому повітрі.

Не забувайте про своєчасний прийомі їжі: інтервал між прийомами їжі для дитини 6–7 років не повинен перевищувати 3–4 год.

Відпочивши, дитина може зайнятися виконанням домашнього завдання та відвідуванням гуртків та секцій. При виконанні домашнього завдання слід не забувати робити 10 хвилинні перерви. Оптимальний час для засвоєння інформації — з 16:00 до 18:00. Якщо ваша дитина вчиться в другу зміну, то найкращий час для виконання домашнього завдання — ранок.

Вечір

Вечір — час вечері та вільного проведення часу: відпочинок, хобі, спілкування з друзями тощо. Батьки повинні стежити за тим, щоб дитина лягала спати вчасно: час відходу до сну залежить від часу пробудження вранці. Оптимальний час — 21:00.

Пам’ятайте: для школяра правильний режим — це те, що допоможе зберегти здоров’я організму, що розвивається, і зробити важливий крок до вміння організовувати не лише свій поточний день, а й усе життя.

Рекомендації для батьків

«Адаптація першокласника»

1) Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, не вживайте образливих слів.
2) Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.
3) Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
4) Зустрічайте зі школи дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
5) Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
6) Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах;
– якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги.
7) У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї.
8) Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть,зніме напруження, допоможе спокійно заснути,відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм добрим ставленням.
9) Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль,поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження, тому регламентуйте додаткове навантаження (гуртки, секції).
10) Якщо з'являються такі стани як втома, порушення сну, виникає дратівливість, плаксивість, знижується апетит, маса тіла, виникають труднощі психологічного характеру (почуття страху, негативне ставлення до навчання, учителя тощо) – найчастіше це симптоми шкільної дезадаптації дитини.

Бесіда з батьками: «Попередження дитячого травматизму»

Шановні батьки!

Нагадуємо Вам, що Ви несете особисту відповідальність за життя і здоров’я своїх дітей в поза навчальний час.

Не залишайте неповнолітніх дітей без нагляду дорослих.

Ваші діти повинні дотримуватись правил безпеки життєдіяльності:

-про правила дорожнього руху;

-про правила пожежної безпеки;

-про безпечне поводження з електропобутовими і газовими приладами;

-про безпечне поводження біля відкритих водойм і на воді;

-про шкідливість алкоголю, паління та вживання наркотичних і психотропних речовин;

-про шкідливість тривалого перебування на дворі під час несприятливої погоди;

-про безпеку перебування в місцях можливих обвалів (яри, кар’єри);

-про небезпеку укусів диких та свійських тварин;

-про правила поведінки в громадських місцях;

-про обережність на залізниці;

-про необхідність слухатися батьків, учителів, вихователів і виконувати їхні розпорядження;

-про дотримування правил безпечної поведінки під час грози;

-про правила безпекипід час проведення екскурсій.

Дітям категорично забороняється:

-розпалювати вогнища біля будівель в населених пунктах, у лісах і лісосмугах (особливо хвойних), поблизу полів хлібних злаків;

-бавитися сірниками;

-вживати в їжу гриби і невідомі ягоди;

-брати в руки отрутохімікати;

-гратися гострими і небезпечними предметами;

-проводити дитячі ігри і розваги поблизу повітряних ліній електропередач;

-користуватися вогнепальною зброєю (самопалами);

-наближатися ближче, ніж на 8м. до обірваного дроту ел.передач;

-переходити проїжджу частину, не впевнившись в повній безпеці;

-йти на контакт з незнайомцями;

-бавитися з тваринами(собаками, котами тощо), навіть свійськими;

-самостійно, без нагляду дорослих, користуватися електрричними та газовими приладами;

-знаходитись біля водойм і на воді (льоду)без нагляду дорослих.

Нагадайте дітям вимоги безпеки життєдіяльності в побуті.

Педагогічна консультація

«Ваша дитина школяр»

Всі ми єдині у своїх бажаннях – бажаємо бачити своїх дітей здоровими, веселими, щасливими, завжди усміхненими, розумними, щоб гарно вчилися.

А чи готові наші першокласники до тих змін, які відбувається в їхньому житті зі вступом до школи, включаючись у щоденний вир „надзвичайно важливих і необхідних справ”. А чи вистачить нашим дітям сил і здоров’я справитись із обов’язками, які виникають у них під час навчання, та виправдати сподівання батьків.

В організмі дітей 6–річного віку відбуваються зміни у фізичному розвитку, поліпшується пам’ять, підвищується інтелект. Навчання в школі дисциплінує дітей, стимулює їхню самостійність і вольові якості, розширює коло інтересів. Діти починають жити інтересами колективу.

Разом з тим діти менше перебувають на повітрі, порушується режим харчування першокласників.

Першокласники надзвичайно рухливі. Їхня рухова активність залежить від стану м’язової системи. Адже розвиток м’язів відбувається нерівномірно. Спочатку м’язи плеча, передпліччя, пізніше – м’язи кисті рук. Тому в цей час досить доречними є плетення, ліплення. Діти починають вчитися писати, однак слід пам’ятати, що тривалість письмових вправ не повинна перевищувати 6–10 хв., щоб уникнути перевтому м’язів.

У 6–річних дітей слабо розвинені невеликі м’язи спини. Тому статичне навантаження, пов’язане з необхідністю тривалий час сидіти за партою під час уроків, для них важке, інколи приводить до нервових розладів, зниження розумової, м’язової працездатності. З метою забезпечення нормального розвитку дитячого організму на уроках проводяться фізхвилинки, на перервах організовуються рухливі ігри, помірні фізичні вправи. Дуже добре в позаурочний час займатися дітям такими видами спорту як гімнастика, акробатика, відвідувати танцювальні гуртки. На день їм необхідно ходити, бігати, стрибати, танцювати 4–6 годин.

Надзвичайно важливим є формування і дозрівання кісткової системи. Особливої уваги батьків потребує знання особливостей розвитку й функціонування хребта у дітей, що уможливлює запобігання порушень постави. Неабиякого значення набуває правильна постава дитини за своїм робочим столом, розмір робочого стола, парти.

Батькам школярів–першокласників слід звернути увагу на прорізування і зміну зубів, функціонування системи дихання, серцево–судинної системи. Вміти самим визначати частоту пульсу, як важливий показник стану серцево–судинної системи.

Активно формується система травлення, а нормальне функціонування шлунково–кишкового тракту у дитини виявляється у доброму апетиті. Продовжує розвиватися мозок. Найбільш важливі відділи головного мозку, що відповідають за логічне мислення і пам’ять програмування, ще продовжують формуватися. Тому молодші школярі–першокласники, легко відволікаються, не здатні до тривалого зосередження, вони швидко втомлюються, легко збуджуються, не можуть всидіти на одному місці. Їм складно виконувати однотипні завдання.

Їх працездатність швидко падає через 25–30 хв.

Початок навчання у школі супроводжується появою у дітей соціально значущих обов’язків. На зміну ігровій діяльності, приходить навчальна діяльність. Вона визначає важливі зміни у розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Зміна провідної (ігрової) діяльності зумовлює появу нових психологічних, соціальних і духовних потреб дитини:

– потреба в отриманні нових знань;

– потреба в пізнанні та оволодінні новими вміннями;

– потреба і значення спілкування з ровесниками.

У першокласників розвивається інтерес до книжок, різноманітних енциклопедій, пригодницьких, фантастичних оповідань. Тому батькам необхідно правильно використовувати та підтримувати цей інтерес спільним читанням книжок, обговоренням прочитаного, розігрування в ролях.

Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який виступає центром життя першокласника.

В цей період батькам дуже важливо зайняти позицію щодо успіхів і невдач дітей. Якщо дитина невпевнена у своїх силах і можливостях, якщо вона складно переживає свої невдачі у навчанні, важливо підбадьорити її, запевнити, що за достатньої наполегливості вона подолає труднощі і все негаразди. І як тільки з’являться хоча б невеличкі зміни, їх обов’язково треба відмітити. Якщо ж дитина самовпевнена та надто вихваляється своїми досягненнями, необхідно позитивно оцінити її успіхи, відмітити й ті недоліки, які в неї є і які потребують виправлення.

Пам’ятайте, у житті 6–річки першокласника роль сім’ї і вчителя – величезна, бо вони суттєво впливають на формування Я–особистості. Допоможемо дітям зростати повноцінною, щасливою, гармонійною особистістю. Виховуймо в них повагу до себе й інших людей, віру в свої можливості і здібності, прагнення бути здоровою, а головне – бажання жити і радіти життю.

«Чому важко першокласнику»

Кажуть, починати завжди важко. Проте усі знають, що багато чого в нашому житті залежить від доброго початку. Пам'ятайте про це, дорослі, і ніколи не вимовляйте слова: «Це тільки перший клас!»
Серед безлічі почуттів, які наповняють батьків, коли вони вперше проводжають своїх дітей до школи, виявляються два найсильніших — радість і тривога. Радість, що малюки виросли і їх чекає багато незвіданого і захоплюючого. Тривога — як вони впораються зі шкільними турботами, чи не стануть відстаючими, як складуться їхні взаємини з навколишніми. Швидко проходить святкова вереснева атмосфера, починаються шкільні будні і для тривог з'являються реальні підстави. Дитину немов підмінили.
Схвильовані мами, а зрідка навіть татусі, поспішають поділитися з учителем своїми переживаннями. Про що вони говорять?
Про те, що до школи у них була чудова дитина, товариська, добра, слухняна, старанна. Вихователі дитсадка постійно хвалили і дотепер згадують із задоволенням.
А тепер усе змінилося, малюка просто не впізнати! Уроки робити не хоче, тягне, відкладає на потім. Доводиться примушувати, силоміць садовити за стіл. І ось тут щоразу починається справжній кошмар: крутиться, гризе ручку, постійно підхоплюється — то до вікна підбіжить, то на кухню помчиться пити або раптом із кішкою почне гратися. Пише будь-як, а переробляти категорично відмовляється, сидить і черкає щось на папірці. «Уроки готує годинами і від себе не відпускає. Доводиться бути поряд із ним, понукати, контролювати кожний крок. Такий став ледачий! Що трапилося з дитиною?» Нічого нового... Режим!
Деякі батьки можуть скептично зауважити: «Подумаєш, режим! Чи я так це важливо — дотримуватися його?»
Так! Двох думок тут бути не може. У житті першокласника режим дня набуває особливого значення. Спробую переконати вас у цьому. Початок занять у школі, як правило, о 8 годині 30 хвилин. Виходить, потрібно так розрахувати ранковий час, щоб вистачило його на все: прибрати постіль, зробити зарядку, одягтися, поснідати. І головне, вийти з дому заздалегідь, не поспішаючи. Тоді і друзів у дворі почекати можна, і до школи не бігти, а йти спокійно.
Коли доведеться прокидатися маленькому школяру? Мабуть, не пізніше сьомої. А тепер пересуньте «відбій» так, щоб до «підйому» було не менше одинадцяти годин. І неодмінно простежте, щоб щовечора дитина засинала у визначений час.
Отже, перше — сон. Потрібно рано вставати, а отже, і лягати не пізно, інакше накопичується хронічне недосипання. Адже денний сон, такий звичний у дитячому садку, як правило, скасовується.

Рекомендації для батьків

«Сім принципів виховання дисципліни у дитини»

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

Рекомендації

«Як оформити робоче місце учня?»

Ну, щож— розпочалася осінь, азнею йшкільні будні. Знастанням навчального року школярі отримуютьвеликі навантаженнянаорганізм. Іякщо вшколі науроках запоставою стежать педагоги, товибір правильного, грамотно влаштованого місця для занять вдома— виключно завдання батьків.

Та, нажаль, дорослі незавжди приділяють належну увагуоблаштуванню робочого місця, часто діти виконують уроки наліжку, кухні чинавіть напідлозі. Авід цього суттєво страждає нелише здоров’я школярів, айуспішність. Адже правильно підібрані меблі івдале оформлення моглиб налаштуватишколяра натворчу продуктивну роботу.

Тож сьогодні мизібрали5рекомендацій для батьків,які хочуть зробити виконання домашніх завдань комфортним таефективним.

1. ЗРУЧНІ МЕБЛІ

Батькам варто пам’ятати, щоробочий стіл тастілець— ценепросто меблі,ажиттєвий простір для дитини, вякому вона проводить багато часу. Неправильно підібрана висота стільця або невдала конфігурація столу загрожує набагато більшими проблемами, ніж звичайна незручність.

Так,підвищена втомлюваність ізниження концентрації увагипризводять допогіршення засвоєння матеріалу. Неправильне положення хребта загрожує сколіозом (бічне викривлення хребта), кіфозом (викривлення хребта опуклістю назад) таіншими порушеннями постави.

Такщо, вибір зручних меблів має критичне значення нелише для оформлення простору, але ідля якості життя дитини таїїздоров’я вмайбутньому.

Спеціалісти радятьзвертати увагу натакі фактори,обираючи меблі для дитини:

1) Висота столу.

Єпростий тест для перевіркиоптимальної висоти стола. Дитина, поставивши лікті настільницю, має доторкнутися пальцями доскронь. Якщо пальці виявилися вище скронь або недістають доних, значить стіл непідходить дитині.

Якщо стіл низький, тоучень буде надто сильно схилятися над ним, щозашкодить поставі. Високо розташована стільниця змусить дитину надто напружуватися, викликаючи підвищену стомлюваність.

Якщо говорити прочислові значення, тоорієнтовно для дитини зростом до130см стіл повинен бути заввишки 50-52см, астілець— 30-32см.

Якщо дитина має зріст від 130см до145см— висота столу має бути 58см, астільця— 34см;

для дитини зростом від 145см до165см стіл повинен бути заввишки 64см, астілець— 40см;

якщо дитина має зріст від 165см до175см— висота столу має бути 70см, астільця— 42см;

для дитини зростом від 175см стіл повинен бути заввишки 76см, астілець— 46см.

Фахівці рекомендують звертати увагу настоли-трансформери,розміри івисоту яких можна регулювати залежно від віку дитини.

2) Ширина стільниці.

Ширина робочого столу має забезпечувати відстаньнеменше 50см від очей дитинидомонітора комп’ютера.

Краще заздалегідь придбати стіл звисувною дошкою. Наній можна встановити клавіатуру або використовуватиїї, якрозширювач робочого простору.

Хороше рішення пропонують ікутові столи.Вони дозволяють успішно розділити зону письмової такомп’ютерної роботи.

3) Нахил стільниці.

Перевагою столів тапарт зневеликим нахилом єте, щовони забезпечуютьправильне освітлення під час письма,атакож знижують навантаження наверхній відділ хребта. Тож придбання стола зрегульованим нахилом стільниці єраціональним рішенням.

Однак такі меблі потребують додаткових площин длязберігання підручників іписьмового приладдя.Компромісним варіантом може стати звичайний письмовий стіл, забезпечений додатковою підставкою для зошитів, яку можна встановити під потрібним кутом.

4) Висота стільця.

Ідеальний стілець— той, щодопускає регулювання висоти, атакож положення спинки іпідлокітників. Тож для комфортного сидіння дитини краще придбатиортопедичне крісло,яке регулюється повисоті. Тоді непотрібно буде щороку змінювати місце для сидіння.

Адже під час роботиступні дитини повинні повністю опиратися напідлогу,аміж гомілками істегнами— створюватися прямий кут. Так щорегульоване повисоті сидіння— оптимальне вирішення питання комфортного сидіння.

2. ПРАВИЛЬНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Найкраще освітлення— цепоєднання природного іштучного світла, зпереважанням першого. При цьому висвітлюватися робоче місце правші має зліва, ашульги— справа.

Часто стіл дитини розміщують навпроти вікна. Але при такій розстановці пряме світло відбивається від аркушів зошита іочі втомлюються. Але якщо іншого виходу немає, торозміщуйте стіл надеякій відстані, хочаб 40-50см.

Кандидат медичних наук, офтальмолог вищої категоріїОксана Рудковськазазначає: «Аби зберегти хороший зір, школярику краще робити уроки при денному світлі. Щож стосується електроосвітлення, токраще обратизвичайну лампу зжовтим м’яким світлом,анеденним, адже вона найбільш наближена донатурального сонячного спектра.»

Довибору настільної лампиварто ставитися відповідально, адже від неї також залежить здоров’я дитини.

Рекомендованапотужність лампи— до80Вт.Яскравішу нерекомендують, адже надлишок світла викликає надмірне напруження очних м’язів.

Краще, щоб плафон мавконусову форму,так вона даватиме максимальне освітлення.

Колір плафонанемає бути надто яскравим, щоб невідволікати дитину від занять. Чудовим вибором стане молочний, м’ятний, вершковий відтінки. Вони забезпечать пом’якшене розсіювання світла тазниження навантаження наочі.

Краще обирати настільну лампу зфункцією регулювання висоти.Вона іслужить довше уміру дорослішання дитини, ідозволяє регулювати світловий потік занеобхідності.

При цьому неможна дозволяти дитині працювати тільки при лампі—якщо навулиці темно,потрібно вмиуати світло івкімнаті, аби небуло різкого перепаду освітлення.

3. СИСТЕМИ ЗБЕРІГАННЯ

Варто також продумати, дебудуть зберігатися книги, зошити, канцтовари таінше шкільне приладдя. Віддавайте перевагу меблям, які маютьящики для зберігання,або комплектуються додатковими модулями (тумбами наколесах, приставними комодами).

Якщо школяр щемалий, токраще всі важливі речі зберігати навидному місці, інакше він просто буде про них забувати. Для цієї мети добре підійдуть різнімодулі зберігання зпрозорими осередками.

1)Додаткові полиціможна застосувати для розміщення підручників ідодаткової літератури.

Краще зробити їхрізними зарозміром. Тоді знайдеться місце ідля книг, ідля додаткової літератури ідля наочних посібників.

2) Корисні дрібнички краще зберігати успеціальних контейнерах,ніж просто вящиках столу. Такі контейнери можуть зберігається наполицях, щоб завжди бути під рукою.

3)Магнітні планки або дошки над столомдопоможуть закріпити розклад уроків, повісити потрібні нагадування, календар, фотографії або написи-мотиватори.

4) Додатково освоїти простір допоможутьпідвісні корзини,які можна закріпити наторцях шафи або столу.

4. НЕОБХІДНІ ДРІБНИЦІ

Встановивши робочий стіл, лампу таполиці, варто незабути про інші корисні речі.

Так,настолі обов’язково має бутиканцелярський набір, або принаймні склянка для ручок, олівців, лінійки тавсього іншого.

Також варто купити дитиніглобус— він стане корисною тацікавою забавкою для дитини. Анастіну перед столом можна повіситимапу.

Замість звичайних ножиць або скріпок можна підібратиприладдя незвичайних форм або відтінків.

Так, різнокольоровими скріпками куди більш цікаво скріплювати аркуші чергового реферату, ніж звичайними сірими.

Щоб дитина невибивалася зграфіка істежила зачасом, поставте наїїробочому столігодинник.

Важливо, щоб біля робочого стола було спеціально відведенемісце для рюкзака,щоб дитині недовелося шукати його поквартирі.

5. БЕЗПЕКА

Для робочого місця дитини обирайте меблі, які мають заокруглені кути або накладки. Надавати перевагу варто кріслам, які мають механічні чиавтоматичні стопори, щоблокують колеса. Крім того, зверніть увагу наякість— меблі мають бути виготовлені зміцних матеріалів, безпечних танетоксичних для здоров’я дитини.

Це— основні 5рекомендацій від фахівців. Алемиб щепорадили батькам:

1. Враховувати інтереси дитини при організації робочого місця.

Якщо вона любить малювати— більше місця приділіть альбомам таолівцям. Обожнює подорожі— над столом можна повісити карту світу.

Важливо, щоб сідаючи застіл, дитина відчувала емоційний комфорт.

2. Відокремити робочу зону від ігрової.

Бажано візуально відокремити робоче місцедитини від іншої частини кімнати. Цеможна зробити, встановивши перегородку, ширму, пересувні стелажі чипросто пофарбувавши стіни уцій частині кімнати вінший колір. Таким чином, дитина зможе швидко налаштуватися нароботу.

Добре булоб облаштувати біля робочої зони іспортивний куточок,деб дитина могла відпочивати від виконання розумових завдань.

3. Обираючи колірну гаму, надавати перевагу спокійним кольорам,щоб мозок іочі дитини могли відпочити.

При цьому потрібні іневеликі яскраві акценти— вони сприяють стимуляції інтелектуальної діяльності.

Пам’ятка для батьків: «Виховання культури поведінки у дітей »

1. Не демонструйте своїй дитині показної ввічливість і чуйності. Невдовзі вона почне вас наслідувати і чинити так упершу чергу стосовно до вас.

2. Не грубіть і не лихословте. Ваша звичка стане звичкою вашої дитини.

3. Не говоріть про чужих людей погано і нешанобливо. Якщо Ви покажете в цьому приклад своїй дитині, чекайте, що невдовзі вона скаже те ж саме про вас.

4. Будьте тактовними стосовно інших людей. Це непоганий урок добра і людяності для вашої дитини.

5. Не бійтеся вибачитися перед кимось у присутності своєї дитини. У цей момент ви нічого не втрачаєте, лише отримуєте її повагу.

6. Виявляйте шляхетність навіть тоді, коли вам дуже не хочеться її виявляти, навчайте цього свою дитину.

Пам’ятайте, що поведінка – це дзеркало, у якому відбивається справжній вигляд кожного!

Бесіда

«Як виявити здібності у дітей?»

Як виявити талант у дитини? Виявити задатки і здібності - першочергове завдання з розвитку таланту. Це зробити нескладно за допомогою спостереження за малюком. Є група талантів, які виявити легко з поведінки дітей. До них відносяться: музичні здібності, художній талант, артистичність і схильність до спорту. Щоб дізнатися художні нахили, необов'язково, щоб малюк з ранку до вечора малював або розмальовував картинки. На підвищене візуальне сприйняття світу вказують і інші особливості поведінки.

• Художній талант- любить малювати, складати пазли, збирати конструктор, будувати візуальні образи, розмальовуватиі вбиратися. Такі діти сприймають світ очима: при описі предметів вживають слова «красивий», «яскравий», «світлий», швидко навчаються розпізнавати кольори.

• Музичні здібності - дитина з ранніх років звертає увагу на музику, повторює мелодію і ритм, копіює інтонацію і вимову слів, прислухається до оточуючих звуків. Діти з добре розвиненим слухом легко освоюють іноземні мови, а також танці.

• Артистичні здібності - любить бути на публіці, повторює поведінку дорослих, любить вбиратися, зображує пози, копіює тварин.

• Спортивні задатки - активний, багато бігає, грає з м'ячем. Захоплюється переглядом спортивних програм, любить спостерігати за грою інших людей. Цілеспрямований і наполегливий.

• Математичні здібності - любить головоломки, завдання, подобається грати в шахи і шашки, із захватом рахує, добре запам'ятовує числа. У ранньому віці довго розглядає цифри.

Рекомендації

«Як розвивати здібності дитини?»

1. Розвивайте особистісні інтереси дитини. У дорослих залишається багато власних нездійснених очікувань. Деякі батьки намагаються себе реалізувати в дітях. Зазвичай це закінчується незадоволеністю, причому і батьків, і дітей. Дитина - це особистість зі своїми поглядами, інтересами і здібностями.

2. Забезпечте необхідним інвентарем. Перед тим як віддати дітей в гурток чи студію, оцініть свої фінансові можливості. Дуже погано, якщо дитина почне займатися живописом, але ви не зможете йому купити необхідні фарби.

3. Заохочуйте в усіх починаннях. Під час навчання діти стикаються з проблемами і невдачами. Хваліть і заохочуйте бажання рухатися далі, навіть якщо щось не виходить.

4. Проявляйте інтерес до занять дитини. Мама і тато - це перші глядачі і перші судді. Не шкодуйте часу, щоб порадіти за перші успіхи дітей.

5. Не йдіть шляхом проб і помилок. Не варто намагатися розвивати кілька талантів і здібностей відразу: в 5 років дитина відвідує художню школу, в 8 років - йде в музичну студію, в 12 - записався на танці. Така різноманітність призведе лише до того, що він ні в одній зі сфер не досягне успіху.

6. Не ведіться на відмову. Дитина, яка любила малювати і марила стати художником, відмовляється відвідувати ізостудії. Причиною такої поведінки бувають конфлікти в групі, невміння перебувати в соціумі, страх та інше. Спробуйте розібратися в ситуації, ніж відразу заривати талант у землю.

7. Вибирайте хорошого викладача, тренера. Часто успіх в діяльності залежить від викладача. Наприклад, у малюка можуть бути музичні здібності, але йому настільки сподобається тренер спортивної секції, що він кине музику і гратиме в хокей. Перед підбором гуртка або секції поспілкуйтеся з керівником групи, оцінітьйого як особистість. 8. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Якщо хтось малює краще, не ставте його в приклад. Картини Ван Гога теж не всім подобаються.

8. Підготуйте дітей до відвідування секції і до самостійності. Поясніть дитині, чому потрібно слухати вчителя або тренера, відвідувати всі заняття, виконувати рекомендації.

10. Не ставте на талант дитини, як на бізнес, всі свої очікування. Ви 7 років оплачували відвідування музичної школи, купували дорогі інструменти, терпіли нескінченні симфонії вдома, а син або дочка не стали великим музикантом? Нічого страшного, адже це досвід і вміння дитини. Вони неодмінно їйбули корисні і цікаві, якщо вонаобраласвоє хобі сама.

Бесіда

«Особливості молодшого шкільного віку»

Поява в житті суспільства системи загальної обов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини -молодшого шкiльного вiку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або ж освіта яких завершилася на цій початковій ланці.

В цей період відбувається активнеанатомо-фізіологічне дозріванняорганізму. Так, до семи років завершується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До шести - семи років зростає рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження і гальмування (хоч перші ще довго продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та підвищену емоційну збудливість молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовнішнього світу, в утворенні тимчасових зв’ язків, у виробленні нових дій і операцій, формуванні динамічних стереотипів.

Узагальнюючи, можна сказати, що у дітей семи - десяти років основні властивості нервової системи по своїх характеристиках наближуються до властивостей нервової системи дорослих, хоч самі по собі ці характеристики ще не дуже стійкі.

У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Із особливостей анатомо-фізіологічного дозрівання слід звернути увагу й на те , що дрібні м’ язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.

Основною особливістю цього віку є змінасоціальної позиціїособистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримуватись нових норм поведінки, вміти підпорядковувати свої бажання новому розпорядку тощо. Все це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємостосунків з дорослими, найбільш авторитетною фігурою серед яких стає вчитель.

Слід мати на увазі, що цілі i зміст освіти не є чимось остаточним, раз iназавжди визначеним, в силу чого специфічні особливості молодшого шкільного вiку як особливої ланки шкiльного життя також не можна вважати остаточними. На сьогодні можна говорити лише про найбiльш характерні i відносно сталі риси цього вiку, враховуючи, що переосмислення суспільством цілей та ролі початкової освiти призведе i до зміни його місця та значення у психічному і особистiсному розвитку дитини.

Нагадаємо, що розвиток психіки здійснюється передусім на основі провідної для певного вікового періоду діяльності. Такою діяльністю для молодших школярів виступаєучiння, суттєво змінюючи мотиви їх поведiнки та відкриваючи нові джерела розвитку пізнавального та особистiсного потенціалу.

Включаючись у нову для себе учбову роботу, діти поступово звикають до її вимог, а дотримання останніх, в свою чергу, зумовлює розвиток нових якостей особистості, ще відсутніх у дошкільному віці. Такі якості (новоутворення) виникають i розвиваються у молодших школярiв відповідно до формування учбової дiяльностi.

Основними новоутвореннями психiкимолодшого школяра єдовільністьяк особлива якість психічних процесів,внутрішній план дій та рефлексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівню розвитку, необхідного для подальшого навчання в середніх класах, для переходу до підліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.

Розвиток молодшого школяра в процесі навчання забезпечується передусiм змістом останнього. Однак один i той же зміст по-різному засвоюється дітьми i по-рiзному, залежно від методу навчання, впливає на їх розвиток. Методи ж мають забезпечувати створення для кожного етапу навчання i для кожного предмету систем учбових задач, які б поступово ускладнювалися, формування необхідних для їх розв’язання дiй (мислительних, мовних, перцептивних тощо), трансформацію останніх в операції складніших дiй, вироблення узагальнень i використання останнiх до нових конкретних ситуацій.

Ефективність розвитку істотно залежить вiд того, наскільки цілеспрямовано в процесі навчання учнів спонукають аналізувати свої враження вiд сприйнятих об’єктів, усвідомлювати їх окремі властивості та свої дії з ними, виділяти суттєві ознаки об’єктiв, оволодівати критеріями оцінки окремих їх параметрів, виробляти способи класифікації об’єктiв, утворювати узагальнення, усвiдомлювати загальне у своїх діях при розв’язанні різних видів задач тощо.

Ставлячи перед учнями нові пізнавальні i практичні задачі, озброюючи їх засобами розв’язання цих задач, навчання має передувати розвитку, спиратись не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.

Навчання впливає на розвиток молодших школярів i своєю організацією, оскільки саме вона визначає форми їх колективного співжиття, спілкування між собою та з вчителем.

Рекомендації

«Адаптація першокласника»

1. Старання дитини обов'язково мають бутивизнаними. Позитивна оцінка і добре, теплеставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, яквпевненість у собі і своїх можливостях.

2. В режимі дня кожної дитини повинні бутипостійні обов'язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.

3. Розширювати й збагачуватинавички спілкування з дорослимита однолітками, вчити враховуватиоцінки й думкилюдей для формування власнихпоглядів.

4. Не порівнюйте дитину зіншими дітьми. Порівнюйте її зтакою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.

5. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки.Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжуватипровокувати їх.

6. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.

7. Не критикуйте дитинупри свідках.

8. Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

9. Аргументуйте свої заборони та вимоги: дітичутливі до несправедливості, яка присутня вбільшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раззможете обміркувати необхідність їх застосування.

10. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

11.У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».

Рекомендації

«Як перетворити читання у захоплення?»

— частіше ходіть до бібліотеки;

— передплатіть хороший дитячий журнал;

— більше читайте дитині;

— подавайте власний приклад: нехай дитина частіше бачить, як ви самі читаєте книжку, газету чи журнал;

— даруйте книжки;

— відведіть дитині полицю чи шухляду для найулюбленіших видань;

— беріть книжку в подорож. Від цього вона стане ще цікавішою;

— не уникайте всіх «чому?», «що?», «коли?»... Не залишайте нічого нез'ясованим;

— читайте в будь-який час, коли вам зручно.

Дітям легше прищепити любов до читання, ніж дорослим.

Найсприятливіші умови для вироблення добрих звичок — у ранньому віці. Звикнути до книжки з малоліття — це не лише полегшити собі подальше життя, а й зробити його цікавішим, насиченішим. І ніякий телевізор чи відео тут не суперник.

Насолода, котру малюк дістає від казки, прочитаної перед сном, допомагає розвинути позитивне ставлення до читання. А якщо це переходить у повсякденне заняття, то він переконується, як високо ви цінуєте читання, коли не жалкуєте відводити йому дорогоцінний і часто обмежений час. Усе, що важливо для вас, набуває цінності й для дитини. І незабаром малюк почне «допомагати» вам читати: перегортатиме сторінки, вказуватиме на слова. У такий спосіб він пізнає правила писемної мови: початок і кінець книжки, рядка, сторінки. Збагачується і словниковий запас, розвивається уява.

Починати слід якомога раніше. Шестимісячний вік — це вже не рано. Не бентежтесь, якщо дитина не все розуміє або не розуміє, здавалося б, нічого. Нехай малюк звикає до вашого голосу в поєднанні з добрими, ласкавими почуттями й книжкою.

Знайдіть тихе, затишне місце, подалі від телевізора й усього того, що може вам заважати. Нехай це стане традиційним місцем для читання.

Подбайте, аби малюк сидів ближче до вас, щоб разом ви могли розглядати малюнки, щоб він допомагав перегортати сторінки.

Привчити себе до книжки складно. Пропоновані поради можна не приймати за прописні істини. Але завжди слід пам'ятати про непоправність того, що нерідко втрачаємо через власне невігластво. Попри всі зміни бібліотека має залишатися осередком духовного становлення дитини.

Бесіда

«Красномовна дитина»

Можна бути неймовірно розумною людиною, але водночас говорити так, що ніхто не зрозуміє, що ти хочеш сказати.

Говорити красиво – зовсім не означає лише правильно вимовляти всі звуки абетки.

Гарне мовлення – це:

- правильно побудовані речення;

- значний словниковий запас;

- уміння доречно вживати порівняння, слова-замінники, цитати;

- плавне мовлення, без запинок, слів-паразитів (ну, це от, типу, е-е …);

- уміння правильно робити паузи між реченнями та всередині них;

- уміння змінювати інтонацію, говорити тихіше або голосніше;

- уміння говорити емоційно;

грамотне використання слів;

- правильна вимова звуків.

Уміння говорити красиво – прекрасна якість, яка допоможе дитині справляти гарне враження на співрозмовника. Тому варто звернути увагу на розвиток мовлення якомога раніше, відразу після народження. Коли батьки співають дитині колискові, розмовляють із нею, схиляючись до колиски, дають послухати гарну музику – це і є перші уроки розвитку мовлення.

Декілька чітких рекомендацій, щоб дитина навчилася гарно говорити:

1. Проконсультуйтеся у логопеда. Чим швидше ви це зробите, тим краще й швидше матимете результат. Якщо дитина не вимовляє навіть 1-2 звуки, якщо в дитини «каша в роті», мовлення не звучить правильно, вже варто звертатися.

2.Займіться вокалом. Знайдіть дитині кваліфікованого педагога з вокалу – і можливо, вам не знадобиться логопед. Усі вокальні вправи – відмінний тренажер для дитячого мовлення.

3.Читайте книги вголос. Поки дитина ще мала, читатимете ви, батьки. Читайте виразно, з інтонацією. Коли дитина навчиться читати, читатиме вголос для вас, наслідуючи ваше читання. Хваліть дитину, заохочуйте.

4.Слухайте казки. Дуже корисно слухати разом і обговорювати. Незвичайні слова, правильні звороти й порівняння, побудова речень збагачують дитяче мовлення, зроблять його яскравішим і багатшим.

Варто також слухати аудіоказки.

5.Відвідуйте театр. Залучайте дитину до прекрасного. Театральний спектакль – це якісний текст, вимовлений професійними акторами.

6.Розвивайте дрібну моторику. Центр дрібної моторики і мовлення розташовані поруч у головному мозку людини, тому розвиток одного «підтримує» і розвиток іншого. Недаремно руку називають другим органом мовлення.

7.Влаштовуйте домашні вистави. Сімейні свята – відмінна сцена для тренування мовлення.

8.Учіть скоромовки і чистомовки. Вивчіть їх якнайбільше і проговорюйте якнайчастіше. Важливо не навчитися говорити швидко, а навчитися говорити чітко.

9.Говоріть удома правильно і красиво. Якщо ви самі вимовляєте слова неправильно, вживаєте брутальні слова, то будьте готовими до того, що і ваша дитина говоритиме так само.

10.Менше переглядайте телепередачі. На жаль, навіть на телебаченні сьогодні не завжди можна почути правильну українську мову. Ці помилки навряд чи навчать дитину правильно і грамотно говорити.

11.Розмовляйте з дитиною. Це один з найефективніших способів навчити дитину красиво говорити. Розмова малюка і дорослого – це діалог. Важливо слухати малюка, ставлячи навідні запитання і даючи можливість висловитися.

12.Слухайте дитину. Для того, щоб дитина хотіла говорити, у неї повинні бути уважні слухачі.

Слухати можна по-різному: відвернувшись, розмовляючи по телефону, дивлячись телевізор.

А як же слухати правильно?

- дивіться на дитину, коли вона говорить;

- ваша поза має виражати увагу (не виявляйте нетерпіння, не відволікайтеся, не поглядайте на дитину…);

- ваші коментарі дають дитині зрозуміти, що ви зацікавлені її розповіддю;

- після розповіді обов’язково дайте оцінку сказаному, адже дитині це дуже важливо;

- поцікавтеся думкою дитини з приводу своєї розповіді.

Якщо у вас був важкий день і ви не в змозі нікого слухати, краще м’яко, але чесно сказати про це дитині.

Отже, щоб навчити дитину говорити красиво, існує чимало простих і ефективних способів цього досягнути. Але головне – це ваша любов і терпіння, віра в малюка й у те, що у вас усе обов’язково вийде.

Деніел Сігел, Тіна Брайсон «Досить істерик! Комплексний підхід до гармонійного виховання дитини»
(Наш формат, 2018, пер. Світлана Січкар)


Книга питань та відповідей, що дозволяє виховувати дітей без сліз і неадекватної злості. Відомі фахівці з дитячої психології розробили і представили батьківську стратегію поведінки, що дозволяє досягти гармонії в спілкуванні з дитиною. А також дієві методи виховання дитини без застосування будь-яких покарань, заборон і наказів. Ви навчите малюка контролювати негативні емоції, більше розуміти свої почуття і аналізувати власні вчинки. Зрештою саме в цьому і полягає основа емоційного і розумового здоров’я підростаючого покоління.


Еріка Райшер «Супербатьки. 75 успішних стратегій виховання»
(КМ-Букс, 2018, пер. Тетяна Заволоко)


З початком використання цієї книги для батьків ви створите сімейне життя мрії! Матеріал заснований на простих, але досить повчальних правилах (всього в книзі таких 75). Структуровано видання в такій послідовності – спочатку теоретичні дані головних прийомів взаємодії батьків і дітей, далі приклади конкретних ситуацій і в кінці поради щодо застосування вищевикладених правил. Еріка Райшер докладно розбирає такі ключові техніки, як емпатія, емоційне тренування, припинення дії, повторення, справедливе попередження і винагороду. Використовуючи їх, ви зможете вирішити більшість проблем, з якими стикаються сучасні батьки.


Анна Бикова «Самостоятельный ребенок, или как стать «ленивой мамой»
(Эксмо, 2016)


Вашій увазі пропонується досвід успішного психолога і блогера з питань виховання дітей. Автор піднімає болючу тему – як зробити дитину самостійною. Наводить безліч прикладів з особистого життя і дає корисні поради щодо вирішення проблемних ситуацій. Книга змушує поглянути на себе і на виховання дітей під іншим кутом: розібратися, чому дитина поводиться саме так, а не інакше в залежності від вашої поведінки. Бикова стверджує, що треба лише змінити своє ставлення до виховання дитини, не боятися давати їй свободу вибору і дій, і в кінцевому підсумку ви отримаєте повноцінне, самостійне, життєрадісне дитя, здатне вирішувати проблеми самостійно.


Памела Друкерман «Французские дети не плюются едой. Секреты воспитания из Парижа»
(Синдбад, 2014, пер. Юлія Змєєва)


Як французи справляються зі своїми дітьми? Які прийоми виховання вони використовують, щоб виростити слухняних і чемних дітей, не жертвуючи при цьому власним часом? Пані Друкерман відповідає на всі ці питання, досліджуючи феномен французького виховання. Насправді секрети успішнихвзаємин батьків і дітей досить прості. Головне – вчити дітей відповідальності та самостійності. Це і є запорука успіху їхнього подальшого життя. Крім усього іншого, автор порівнює два методи виховання: американський і французький. Перший – заснований на увазі до раннього розвитку дитини, безрежимного харчування, постійних перекусах, вседозволеності, а також відсутності рамок. Другому методу, навпаки, властива наявність чітких меж, незначні витівки і правильний режим харчування. Який з методів, можливо, ви візьметедлясебе – ви вирішите самі під час читання книги з виховання дітей.


Артем Чапай «Тато в декреті»
(Віват, 2016)


Автор руйнує стереотипи і розповідає, як це, – доглядати за двома малюками, коли їх мама працює, роз’їжджає по відрядженнях і заробляє гроші. Артем Чапай сам пробув півроку в декретній відпустці і тепер передає свій досвід з виховання дітей друзям. В даному творі він майстерно характеризує інститут бабусь, без яких виховання, насправді, було б важким. З книги з виховання дітей з народження ви дізнаєтеся про найпрекрасніші і найважчі моменти виховання дитини в перші місяці і роки життя


Лариса Шрагіна «15 табу для матусь і татусів, або Батьківські помилки з любові до дітей»
(ВСЛ, 2016)


Перед вами практична інструкція про те, як прищепити дитині правильне сприйняття багатьох речей, навчити, що таке добре, а що погано.На розглядбатьків надається типологія причин поганої поведінки дитини, основні педагогічні помилки, а також детальний аналіз різних виховних ситуацій. На думку автора, головною потребою в дітей є почуття батьківської любові, підтримки, а також розуміння того, що їх цінують і поважають. При цьому, любов батьків не повинна переходити межі: чаду ні в якому разі не потрібно потурати, не варто балувати. Як знайти ту тонку грань правильного виховання, дізнаєтеся з цього видання.


Світлана Ройз «Практическое ребенковедение»
(Ніка-Центр, 2015)


Чи варто батькам карати свою дитину? Як зрозуміти грань між маніпуляцією і вихованням? Як допомогти дитині знайти себе в цьому світі? Як все встигати і навчитися не вихлюпувати гнів на власне чадо? Відповіді ви знайдете в цій книзі. Тут – абсолютно практичний досвід і несекретні секрети про те, як заглянути за те, що ми називаємо складною поведінкою дитини, що зробити для профілактики різних психологічних і не тільки складнощів, як повернути собі спокій і як надати сил своїй «внутрішній дитині». Ця книга про багатогранність підходу, глибину і одночасно легкість життя з улюбленими дітьми. Вивчивши матеріал, ви напевно відмовитеся від старої системи виховання, скориставшись новими прогресивними методами.


Джулі Літкотт-Гаймс «Як виховати дорослого»
(Наш формат, 2016, пер. Олена Замойська)


Найкращий методичний посібник для батьків, прагнучих не допускати помилок у розвитку своїх дітей, виховати їх самостійними і успішними особистостями. За словами автора, якщо ви хочете виростити з малюка щасливого дорослого, ставтеся, спілкуйтеся і виховуйте його так, як би ви це робили з дорослим – наполегливо, систематично, аргументовано, відкинувши власні амбіції в сторону. Спілкуйтеся з ним на рівних, при цьому своїм прикладом і поведінкою завоюйте до себе повагу.

Головна ідея книги – не страждати гіперопікою, давати більше свободи дій дитині, заохочувати її позитивні якості. Книга не тільки здатна налагодити відносини між дітьми і батьками, а й між чоловіком і жінкою. Пам’ятайте, виховуючи інших, не припиняйте роботу над собою.

Рекомендації

«Мотивація до навчання»

Якщо хочете сформувати в дитини бажання вчитися, треба до­тримуватися загальних правил.

- Використовуйте ті потреби, які точно в дитини є, однак на­магайтеся частіше керуватися найвищими з них.

- Формуйте потреби і бажання наступного рівня.

- Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволено, то навряд чи виникнуть вищі, допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

- Ураховуйте розмежування в часі мети і винагороди.

- Не вимагайте досконалості у всьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.

- Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

- Навчіть бачити причини своїх невдач не лише в зовнішніх обставинах, а й у собі, розуміти ці причини і виправляти помилки.

- Підтримуйте у школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

- Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.

- Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини.

- Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить.

- Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.

Бесіда

«Вплив мультфільмів на дитину»

Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки.

Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй сприйнятливістю, переносить побачене у звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині.
Ознаки «шкідливого мультфільму»:
1. Колір. головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися та порозмірковувати.
2. Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим.
3. Обличчя. Головна героїня всіх американських мультфільмів на одне обличчя. Мало того, що це нудно, але, якщо уявити ці на обличчі живої дівчини, то вона буде страшною. Із-за великої частоти показів цього обличчя на екрані, воно перетворюється на естетичний стереотип. Таким чином, дівчата будуть прагнути виглядати як те, чого не буває, а хлопчики, підростаючи, будуть безрезультатно шукати те, чого не може бути.
4. В жіночі образи втілюється така якість, як садизм. Дитина знає, що добрих і хороших потрібно наслідувати. Але в мультфільмах героїні мають не лише хороші якості, а й жорстокість, непошану до батьків. Наприклад, чи можна уявити Настеньку з «Аленького цветочка» з виразом злості чи люті на обличчі? Чи може вона взагалі бути агресивною? А от Фіона(«Шрек»), Жасмін в «Аладін» проявляють жорстокість невимушено та ще й заразливо.
5.Демонстрація небезпечних для життя дитини форм поведінки повторювати які у реальній дійсності недоцільно, незрозуміло, навіть просто небезпечно.
Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
Доведено: сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Здавалося б, що може бути краще, ніж історії про Гуффі, Дональда, Міккі Мауса. На перший погляд ці герої добродушні й завжди веселі. У діснеєвських мультфільмах немає ні крові, ні сцен насильства, добро завжди перемагає зло. Та це тільки один бік медалі. А ось інший. Варто врахувати, дитина все побачене сприймає буквально. Отже, вірить тому, що відбувається. Вона бачить, що Гуффі з величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Дональда вдаряють відбійним молотком по голові, а у нього від цього лише пташки навколо голови. Можливо, це перебільшення, але відомі випадки, коли діти реально пробували повторити те, що витворили їхні улюблені екранні герої.
В якості протилежного прикладу наведу багатосерійний радянський мультфільм «Ну зачекай!». У ньому часто відбуваються травматичні ситуації: Вовк падає з енного поверху, з каруселі, потрапляє в аварії… Але яка мораль! Накурився цигарок – втрачає свідомість, стає синьо-червоно-зелений. Тобто дітей вчать: зробив щось заборонене – наслідки будуть сумними.
В 60-х роках ХХ століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально створені телевізійні передачі, в яких агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі.
Приведемодекілька рекомендаційдля того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди:
- Час, проведений дитиною біля екрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин, у 7-8 років – 40 хвилин.
- Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?»
- Найкраще для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до навколишнього світу.
Із закордонних підійдуть такі як: «Бембі», «Король Лев», «Барбі» - вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.
Відбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися своїми справами. Краще щоб це не стало звичкою, для цього можна ввести сімейну традицію зі спільного перегляду захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з батьками.

Рекомендації

«Як виховати добру дитину?»

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не оздоблюючись, спостерігати за успіхом друга, не заздрячи. І сила ця — сила добра. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням та страхом, а силою доброзичливої уваги до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра. Це вже залежить від Вас, шановні батьки!


1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми.
2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх — суттєвий фактор морального формування особистості.
3. Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго, на формування правильних моральних оцінок.
4. Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.
5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, якого від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральними ті вчинки, що здійснюються через боязнь покарання, через власну вигоду.
6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, ролі вольової умови, значенні ситуації самостійного морального вибору
9. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
11. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
12. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички та любов до праці.
13. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правилами і обов'язками.
14. Пам'ятайте, що діти — не просто продовжувачі наших особистих умінь та здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну долю.
15. Пам'ятайте! Дитина, що сповненою зла і агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

Бесіда

«Дитина і телевізор. За і проти»

Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов'язаних, наприклад, з переглядом художнього фільму, формуванню хибних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:

1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.

2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.

3. Поява страхів: дитячій свідомостівластиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться "страшних" героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.

4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту і чесність.

5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.

6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.

7. Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань та творчих ідей.

8. Ослаблення зв'язків між родиною та зовнішнім світом

Є й інший аспект впливу телебачення на дитину. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками.У цьому разі, телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак за умов правильного використання всього матеріалу телепередачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:

1. Установлення меж. Починаючи з 2 років - не більше однієї години.

2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду програм.

3. Правильне планування часу.

4. Спільний перегляд програм дає змогу коригувати побачене, пояснювати вчинки героїв.

5. Творчий підхід може проявитися в переказуванні побаченого дитиною, або зображенні малюнків на тему побаченого.

6. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.

7. Уникнення використання телевізора як винагороди чи покарання, тла чи засобу розслаблення.

8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.

Щоб оцінити взаємини в трикутнику "дитина- батьки - телевізор" спробуйте відповісти на запитання тесту:

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше, ніж півгодини на день?

2. Чи швидко вона погоджується відійти від "блакитного екрану"?

3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми із телеманією?

4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її вікові?

7. Чи можете ви сказати, що знаєте не усі улюблені телепередачі своєї дитини?

8. Чи є у вас "дорослі" телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

9. Чи караєте ви дитину "відлученням" від телевізора?

10. Чи трапляється таке, що дитина без дозволу вмикає телевізор в будь-який час, коли їй заманеться?

Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того, щоб позбавити дитину від цієї залежності.

Рекомендації

«Який сніданок найкорисніший для школяра?»

Одним із найважливіших чинників, що впливає на здоров’я наших дітей, безсумнівів, є правильне харчування. І, звісно ж, усім нам добре відомо, щоосновою здорового денного раціону є сніданок. Німецькі лікарі нещодавнодовели, що ті діти, які вранці отримують повноцінний здоровий сніданок,навчаються і розвиваються краще за однолітків, якіобмежуються канапкоюзчаєм.

Ситі ще з ранку школярі краще навчаються, швидше концентруються й мають більшеенергії.Інформаційні та психоемоційні навантаження, які витримує школяр, потребуютьякісного харчового забезпечення.За статистикою, майже 70 % українських школярівснідають бутербродами з маслом, сиром чи ковбасою. 10 % з’їдають вранці варенеяйце. 15 % найчастіше вибігають з дому без сніданку, жуючи на ходу печиво. 4 %зазвичай снідають яєчнею. І тільки 1 % їсть вранці кашу …

Лікарі одностайно рекомендують давати гарячий сніданок – це корисно для шлунка. Неварто занадто захоплюватися і перегодовувати – коли дуже повний шлунок, навіть дошколи дійти важко, не кажучи вже про працездатність там. Дотримуйтеся золотої

середини і намагайтеся не поєднувати у сніданку важкі страви.Порція на сніданок маєбути невеликою (5-6 столових ложок). У цьому випадку краще менше, але смачніше.

Калорійність раціону школяра молодшої та середньої школи повинна становити неменше 2 000-2 300 калорій на день, а харчування має бути п’ятиразовим.

Сніданок школяра.Сніданок обов’язково повинен бути ситним (до 25 % добовоїнорми калорій), смачним і різноманітним. Основою дитячого сніданку повинні бутивуглеводи (крупи, макарони з твердих сортів пшениці, цільнозерновий хліб, злаковіхлібці, мед), які полегшують розумове навантаження. Дитячому організму необхіднікальцій (молочні продукти) і білки (яйця, сир, відварена на парі риба). Білкиприскорюють розумові процеси і чинять збудливу дію на мозок. Щоб у малюка булахороша пам’ять, необхідно подбати про наявність в організмі вітамінів групи В (волоськігоріхи, морква), а дефіцит заліза може позначитись на швидкій стомлюваності, щобуникнути цього, додавайте до сніданку яблука та сухофрукти.Але не пропонуйтедитячому організму швидких вуглеводів у вигляді цукерок, печива, булочок – вонитільки обдурять організм, не приносячи користі.

Оптимальний варіант сніданку: приготований на парі омлет з 1-2 яєць із молоком,зеленню і овочами, бутерброд з цільнозернового хліба з маслом жирністю не менше82,5 %. Добова норма масла – 30-50 г. Або вівсяна, рисова або манна каша (можна змолоком) з подрібненими горіхами та яблукочи груша.

Шкідливі солодощі замінимо сирною запіканкою з сухофруктами, сирниками,приготованими на парі, запеченими яблуками. Підсолодити чай або какао можналожечкою меду. І в жодному разі не готуйте розчинного какао з баночки. Турботливамама приготує натуральне какао, а якщо не встигає – чай із молоком.

Другий сніданок школяра (з собою):яблуко, цільнозернове печиво, горіхи,родзинки, курага, морква.

Молоко і кисломолочні продукти обов’язково повинні бути в меню дитини. Вони містятьтваринні білки, кальцій, вітаміни, амінокислоти, мікроорганізми.Дитина повиннаобов’язково вживатим’ясо, рибу, яйця, сир, бобові.

А от від готових сніданків у вигляді пластівців краще відмовитися. Британська асоціаціяспоживачів висунула їм серйозні звинувачення.Швидкісніданки містять достатнюкількість вітамінів і мінералів. Але також містять надто багато цукрутасолі.

Бесіда про зовнішній вигляд учнів

У кожному навчальному закладі діє свій статут, в якому прописуються основні положення і вимоги. Дотримання встановлених правил і положень обов’язково як для учнів, так і для педагогічного складу. Шкільна форма далеко не в кожній школі є обов’язковим атрибутом учня, хоча в останні роки знову впроваджується в шкільний процес, видозмінюючись у фасоні і стилістиці. Якщо ж у навчальному закладі не принципова шкільна форма, то, безумовно, зовнішній вигляд учня є важливим елементом у загальноосвітньому процесі і грає важливу роль. Допустимий і прийнятний в рамках шкільного процесу вигляд учнів дозволяє підтримувати статус та імідж в школі, а також зобов’язує до дисципліни і відповідальності.Положенням, прийнятим педагогічною радою і затвердженим директором школи, регламентується зовнішній вигляд учня в школі. Відповідно допрописаних пунктів, учень повинен відвідувати заняття в охайному і чистому одязі, яка відповідає строгому і діловому стилю і орієнтована суто для занять.

Вимоги до зовнішнього вигляду учня в будь-якій школі стандартні і єдині. Охайність, акуратність і охайність у всьому. Не прийнятні зухвалі, помітні і яскраві одяг та атрибути. Волосся повинні мати чистий і причесаний вигляд. Для хлопчиків оптимальним варіантом буде коротка стрижка, для дівчаток – зібране волосся в зачісці. Розпускати волосся і використовувати об’ємні шпильки не дозволяється. Фарбування волосся в яскраві неприродні кольори не допускається.

Чистими повинні бути також руки і нігті. Ніяких довгих нігтів і яскравих лаків, тільки коротко підстрижені і не нафарбовані нігті. Можливе використання в цілях особистої гігієни спеціальних засобів, які не повинні мати різкий і неприємний запах, щоб не дратувати оточуючих. Дівчатам старшокласниць дозволяється робити легкий макіяж з використанням натуральних відтінків. Виключені яскраві губні помади, рум’яна і тіні.

Немає категоричних заборон для носіння прикрас, але їх не повинно бути багато, і мають бути зроблені в класичному стилі. Громіздкі кулони і величезні кільця, кліпси і пірсинг суворо заборонені.

Одяг як у хлопчиків, так і у дівчаток має бути чистим та випрасуваним. У разі відсутності шкільної форми прийнятний поширений варіант зовнішнього вигляду – світлий верх, темний низ. Не повинно бути відірваних гудзиків, недбало загорнених рукавів на сорочках і блузках.

До взуття такі ж вимоги, як і до всього іншого. Повинне бути чистим, зручним, гармоніювати з одягом. Високі підбори суворо заборонені для безпеки самих же учнів. Можлива наявність змінного взуття для приміщення.

Вимоги до зовнішнього вигляду учнів хоч і суворі на перший погляд, але, тим не менш, вони логічні та обґрунтовані. В межах школи нічого не повинно відволікати від занять, тому допустимі мінімалізм і простота.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

- У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

- Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

- Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

- Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

- Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

- Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.

- Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

- Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Рекомендаціїдля батьків

«Якщо дитина сором’язлива»

Важливо розуміти, що сором'язливість – це риса характеру особистості, а не вина чи недолік. Хорошеполягає в тому, що з часом ваша дитина, швидше за все, подолає свою сором'язливість. Тим не менше, ви можете допомогти їй виробити впевненість у собі та стати більш товариською.
1. Розмовляйте з дитиною.Сором'язливість багатьох дітей здебільшого розвивається внаслідок деяких глибоких проблем, більшість з яких виникає в сім'ї. Однак у дітей старшого віку сором'язливість може бути наслідком трохи інших причин.

- Проконсультуйтеся з учителем про те, як ідуть справи вашої дитини у школі, чи спілкується вона з іншими дітьми.

- Насильство, розлучення батьків, бійки, сварки та словесні образи, як правило, роблять дітей боязкими й сором'язливими. Докладіть максимум зусиль, щоб захистити свою дитину від таких причин.

- Якщо ваша дитина вже на початковому етапі свого життя отримала глибокуемоційну травму, щоб упоратися з її станом, швидше за все, вам буде потрібна професійна допомога. Не варто нехтувати нею.

2. Проявляйте емпатію.Існує різниця між співчуттям та усвідомленим співпереживанням (емпатією), тому переконайтеся, що ви не плутаєте ці поняття. Співчуваючи своїйдитині, ви змушуєте її ще більше соромитися самої себе, унаслідок чого вона стає більш боязкоюі сором'язливою.

- У будь-яких ситуаціях уникайте поведінки, яка засуджує.

- Співпереживайте дитині й пояснюйте їй, що вона чудова людина.

- Кажіть дитині, що вона не повинна засмучуватися про саму себе.

- Підтримуйте всі її досягнення.

- Постійно розповідайте дитині, чому ви вважаєте її кращою дитиною на світі.

3. Відкрийте сильні сторони дитини.Багато дітей, як правило, соромляться черезнестачу мотиваціїтавпевненості в собі.

- Допоможіть дитині розкритися як особистості, зрозуміти свої сильні сторони.

- Зверніть увагудитини на її позитивні риси характеру та якості, які вона має.

- Це надихне її на розвиток власної індивідуальності.

- Схильності кожної дитини індивідуальні. З'ясуйте, що найбільше подобається вашій дитині, і заохочуйте її до таких занять.

4. Заохочуйте взаємодію дитини з однолітками.Один із кращих способів допомогти дитині розкритись і висловитися, це сприятиїї взаємодії з однолітками.

- Запросіть у гості кількохдрузів дитини по дитячому садку, однокласників або двоюрідних братів і сестер. Спробуйте поставити дітей в таке становище, коли вашій дитині доведеться контролювати ситуацію та проявляти свій авторитет.

- Це допоможе їйусвідомити власне значення, розкритись і взаємодіяти з іншими дітьми.

5. Не тавруйте дитину.Імовірно, найбільша помилка при взаємодії з дитиною та виховання її полягає в навішуванні ярликів. Особливо важливо не робити цього прилюдно. Якщо постійно називати дитину сором'язливою, вона втратить упевненість у собі.

- Шукайте приклад ситуацій, в яких дитина справлялася зі своєю сором'язливістю.

- Розкажіть їй, як ви пишаєтесь тим, що вона змогла самостійно подолати труднощі.

- Ненав'язливо й делікатно заохочуйте впевнену поведінку дитини.

Дотримуючись цих порад, ви допоможете дитині розвинути впевненість у собі, налагодити взаємодію з іншими дітьми й насолоджуватися кращими роками свого життя. Беріть більш активну участь у різних видах діяльності своєї дитини, адже це прекрасний спосіб допомогти їй подолати сором'язливість і зміцнити ваші стосунки.

Бесіда

«Права та обов’язки дитини та батьків»

Турбота про дітей, а пізніше обов'язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:

- виховуватись в рідній родині;
- на належне виховання;
- на захист свого здоров’я;
- на піклування про здоров’я;
- на здобуття освіти;
- на розвиток талантів та здібностей;
- на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;
- на вільне висловлювання власних поглядів;
- кожна дитина має право бути почутою.
В свою чергу батьки зобов’язані:

- виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;
створювати належні умови для розвитку природних здібностей дитини;
- поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;
- забезпечувати дитині середню освіту;
- поважати та враховувати думку дитини з будьяких питань.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.

Батьки мають право:

- на виховання та розвиток дитини;
- на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;
- на представництво та захист інтересів дитини;
- звертатись до державних органів управління з питань навчання та виховання дітей;
- батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання, забезпечення освітою.

Рекомендації

«Створення в сім’ї атмосфери емоційної захищеності»

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їй лише зрозумілий сленг. Але і нас дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не звжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття і любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх.
Любов потрібна кожній людині, інакше не стати повноцінною дорослою людиною.
Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю і щедрою людиною.
Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце.
Як цього досягти? Звичайно любов’ю проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини , знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові. Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе.
Ми всі це розуміємо, але іноді не віддаємо собі звіту в тому , що нашу( батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.
Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися і гарно себе поводити. І лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення.
Звичайно, ми повинні навчати і виховувати дитину. Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! І робити це регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати , що потрібна.
Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розуміємо її душу, її вчинки, хороші та погані. Якщо діти відчувають, що їх по-справжньому люблять, вони швидше прислухаються до наших настанов.
Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо, навіть якщо вона некрасива і зірок з неба не дістає. Ми любимо ==, якщо вона не виправдовує наших надій. І найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Чи не призводить це до вседозволеності? НІ, просто треба все робити послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її вихованням і навчанням.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти не відчувають. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.
6. Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті –

1. Якщо ми любимо їх, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше – ЛЮБИТИ!


Рекомендації

«Самоорганізація»

1. Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

2. Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

3. Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

4. Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

5. Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

6. Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною- не наздоженеш родиною».

7. Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

8. Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

9.Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

Бесіда

«Гра і праця в житті дітей»

Величезна роль у розвитку та вихованні дитини належить грі - найважливішого виду дитячої діяльності. Вона є ефективним засобом формування особистості дитини, її морально-вольових якостей, у грі реалізується потреба впливу на світ.

Гра - це своєрідний, спосіб засвоєння суспільного досвіду. У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни в її психіці, що готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку. Цим пояснюються величезні виховні можливості гри.

Гра - творча діяльність. Особливе місце займають ігри, які створюються самими дітьми, - їх називають творчими або сюжетно-рольовими. Творча гра найбільш повно формує особистість дитини, тому є важливим засобом виховання. Що дає право називати гру творчою діяльністю? Гра - відображення життя. Тут все "як ніби", але в цій умовній обстановці, яка створюється уявою дитини, багато справжнього; дії тих, що грають завжди реальні, їхні почуття, переживання справжні, щирі. У грі дитина починає відчувати себе членом колективу, справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і свої власні. Моральні якості, сформовані в грі, впливають на поведінку дитини в житті, в той же час навички, що склалися в процесі повсякденного спілкування дітей один з одним і з дорослими, отримують подальший розвиток у грі.

Гра - важливий засіб розумового виховання дитини. Відтворюючи різні події життя, епізоди з казок та оповідань, дитина розмірковує над тим, що бачила, про що їй читали і говорили; сенс багатьох явищ, їх значення стає для неї більш зрозумілим. Втілення життєвих вражень у грі - процес складний. Творчу гру не можна підпорядковувати вузьким дидактичним цілям, з її допомогою вирішуються найважливіші виховні завдання. Ігрову роль діти вибирають у відповідності зі своїми інтересами, своїми мріями про майбутню професію. Вони ще по-дитячому наївні, не раз зміняться, але важливо, що дитина мріє про участь в корисному для суспільства праці. Поступово в грі у дитини формуються загальні уявлення про значення праці, про роль різних професій. У грі розумова активність дітей завжди пов'язана з роботою уяви; потрібно знайти собі роль, уявити собі, як діє людина, якій хочеться наслідувати, що він говорить. Уява виявляється і розвивається також в пошуку коштів для виконання задуманого; перш ніж відправитися в політ, необхідно спорудити літак; для магазину треба підібрати відповідні товари, а якщо їх не вистачає, - виготовити самому. Так у грі розвиваються творчі здібності школяра.

Цікаві ігри створюють бадьорий, радісний настрій, роблять життя дітей повної, задовольняють їх потребу в активній діяльність. Навіть в хороших умовах, при повноцінному харчуванні дитина буде погано розвиватися, стане млявою, якщо вона позбавлена захоплюючої гри. У грі всі сторони дитячої особистості формуються в єдності і взаємодії. Організувати дружній колектив, виховати у дітей товариські почуття, організаторські вміння можна тільки в тому випадку, якщо вдається захопити їх іграми, що відображають працю дорослих, їх благородні вчинки, взаємини. У свою чергу тільки при гарній організації дитячого колективу можна успішно розвивати творчі здібності кожної дитини, її активність. Більшість ігор відображає працю дорослих, діти наслідують домашнім справам мами та бабусі, роботі вихователя, лікаря, вчителя шофера, льотчика, космонавта. Отже, в іграх виховується повага до всякої праці, корисного для суспільства, стверджується прагнення самим брати в ньому участь.

Гра і праця часто природно поєднуються. Нерідко можна спостерігати, як довго і захоплено діти майструють, готуючись до гри вже в певному образі; моряки будують корабель, роблять рятувальні кола, лікарі і медсестри обладнають поліклініку. Іноді в справжню роботу дитина вводить ігровий образ. Так, надягаючи білий фартушок і косинку, щоб робити печиво, він перетворюється на робочого кондитерській фабриці, а прибираючи ділянку, стає двірником.

У грі формуються моральні якості; відповідальність перед колективом за доручену справа, почуття товариства і дружби, узгодження дій при досягненні загальної мети, вміння справедливо вирішувати спірні питання. Гра тісно пов'язана з художньою творчістю - малюванням, ліпленням, конструюванням. Незважаючи на різні засоби відображення вражень життя, думок, почуттів, ці види дитячої діяльності мають багато спільного; можна побачити одні й ті ж теми в грі та в малюнку; по ходу ігрового сюжету діти нерідко співають, танцюють, згадують знайомі вірші.

Таким чином, гра за умови правильного використання розв’язує завдання розумового, морального, фізичного, естетичного розвитку дошкільника, починаючи з раннього віку. В грі з перших етапів її розвитку формується особистість дитини, розвиваються якості, що будуть потрібні їй у навчальній діяльності, праці, спілкуванні з іншими дітьми.

Рекомендації

«Адекватна самооцінка»

- Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

- Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

- Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

- Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

- Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

- Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Виставка літератури з виховання дітей

Бути батьками – чудове відчуття, адже діти – це наше все, наше продовження, наша майбутня опора! І як важливо виховати їх правильно, щоб потім було, ким пишатися, і не залишитися на старості без «склянки води». Для того, щоб полегшити вам батьківські будні, ми підготували найкращу добірку видань – книгизвиховання дітей. Джерело корисної інформації, що дозволяє впоратися зі складними ситуаціями, навчитися краще розуміти своїх дітей і діяти більш впевнено. Звичайно ж, ця добірка – «крапля в морі» тематичної літератури. Але, і ці книги дають більш ніж хорошу базу, цілісне уявлення про такий непростий процес, як виховання.


Рекомендації

«Як допомогти дитині добре поводитися»

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

2. Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3.Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

4.Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких дітей.

5.Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

6.Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Рекомендації

«Як виховати в дитині співчуття»

Доброта і турбота про оточуючих - ці якості формуються роками. Тому батькам важливо прищеплювати своїй дитині в ранньому віці такі цінності, як співчуття і доброта. Спробуємо розібратися, навіщо і як виховувати дітей, щоб вони виросли співчутливими.

Співчуття вчить дітей любові до оточуючих і до самого себе, а також свідомості. Якщо дитина стане більш співчутливою, вона буде дбати про оточуючих людей і ставитися до них з більшою повагою. Однак співчуття не у всіх дітей з'являється саме по собі. Деякі діти розуміють важливість співчуття тільки тоді, коли бачать приклади співчутливої поведінки в оточуючих.

Далай-лама колись справедливо сказав: «Якщо ти хочеш, щоб інші люди були щасливі - практикуй співчуття. Якщо ти хочеш стати щасливим сам - практикуй співчуття».

Якщо ви турбуєтеся про те, що ваша дитина взагалі не проявляє співчуття, - це не страшно. Дослідження показують, що почуття жалю є у кожної людини. Вам просто потрібно знайти спосіб відкрити і розвинути це відчуття у дитини.

Розглянемо, як можна навчити дитину проявляти співчуття.

1. Позитивний приклад

Дім - це найкраще місце, де дитина може чогось навчитися. Діти, як правило, уважно спостерігають за поведінкою дорослих і повторюють за ними. Тому дуже важливо виявляти співчуття вдома, коли вас бачать діти. Допомагайте людям похилого віку перейти дорогу або донести сумку з продуктами, зателефонуйте друзям, просто щоб дізнатися, як їх здоров'я тощо.

2. Давайте дитині можливість проявляти співчуття

Діти не навчаться співчуття, якщо ви просто будете їм розповідати, як це важливо. Вони повинні проявляти співчуття у повсякденних вчинках. Ви повинні створювати для дитини ситуації - у родині, з друзями, сусідами тощо - у яких вона буде проявляти співчуття і навчиться ставити себе на місце іншої людини в складних ситуаціях.

3. Визнавайте доброту

Покажіть своїй дитині, що ви помічаєте, коли хтось робить добрі вчинки. Наприклад, якщо машина пригальмувала, щоб пропустити вас на пішохідному переході, скажіть: «Це було люб'язно з його боку - пропустити нас». Аналогічно, якщо дитина робить добрі вчинки, визнавайте це і хваліть її.

4. Допомагайте оточуючим

Залучайте дитину до волонтерства і допомоги оточуючим. У вихідний день ви можете сходити з дитиною в притулок для тварин або будинок престарілих. Покажіть дитині життя інших людей - це викличе у неї почуття жалю.

5. Навчіть дитину ділитися

Заохочуйте дитину ділитися своїми речами з іншими людьми. Наприклад, якщо вона бере в дитячий садок шоколадку, запропонуйте їй поділитися нею з однолітками і поясніть, чому це важливо.

Привчайте дитину до добрих справ. Показуйте хороший приклад. Наприклад, ви можете запропонувати дитині пожертвувати старі речі та іграшки. Дозвольте дитині самій передати речі волонтерам.

6. Заведіть домашню тварину

Поясніть дитині, що важливо проявляти доброту і товариськість не тільки стосовно людей, а й тварин. По можливості заведіть домашню тварину. Догляд за домашніми тваринами допоможе дитині розвинути доброту і шанобливе ставлення до всіх живих істот.

7. Вирощуйте з дитиною рослини

Робота в саду також може допомогти дитині розвинути співчуття. Вирощування рослин з терпінням, любов'ю і турботою, прийняття відповідальності за життя рослини допомагає їй стати добрішою.

Тільки коли ми з добротою і співчуттям ставимося до самих себе, коли ми вносимо співчуття у своє життя, ми зможемо прищепити ці цінності своїм дітям. Перш ніж ми навчимо співчуття дитину, ми повинні навчитися цьому самі. І чим раніше ми це зрозуміємо, тим швидше зможемо навчити дитину співчутливості.

Бесіда

«Як навчити дитину допомагати оточуючим»

Батьки досить часто є свідками ситуацій, коли їхня дитина, спостерігаючи, як плаче її одноліток, запитує: «Чому він плаче?» При цьому дитина нерідко пропонує віддати такому малюкові свою іграшку або демонструє готовність обійняти його, щоб утішити.

Діти від природи співчутливі й схильні допомагати ближнім. Але якщо ви хочете, щоб ваша дитина залишилася такою ж дбайливою, співчутливою й доброзичливою і в дорослому віці, маєте навчити її допомагати іншим людям. Насамперед потрібно навчити дитину, що турбота про інших – це добре, і допомагати тим, хто цього потребує, – необхідно.

Світ, у якому є голод і невиліковні хвороби, а багато людей не мають даху над головою, потребує тих, хто готовий допомогти і виявити турботу. Нещодавнє дослідження американських психологів засвідчило, що допомога ближнім робить людину щасливою, цілеспрямованою і загалом позитивно впливає на задоволеність людини життям. Тому навчити дитину допомагати іншим – корисно і для неї, і для світу.

Як показало ще одне дослідження, 77 % дітей і підлітків не знають, чи допомагають їхні батьки іншим і як вони це роблять. Тому, щоб навчити дитину співчувати й допомагати, важливий приклад батьків.

Коли діти вперше розуміють важливість турботи про ближніх

Дитина вже у дворічному віці може виявити бажання подбати про іншу людину. Наприклад, може запитати, чому дівчинка, яку вона побачила, сумна. Дізнавшись, що вона голодна, дитина може запропонувати: «Давай поділимося з нею нашою їжею. Коли дівчинка поїсть, то стане веселішою». Це один із прикладів того, що дитина починає розуміти почуття інших людей у нових життєвих ситуаціях, а також у ситуаціях, побачених по телевізору або прочитаних у книгах. Діти висловлюють почуття залежно від свого рівня розвитку. Називаючи емоції, які, на її думку, відчуває інша людина в тих чи інших ситуаціях, дитина подумки уявляє історії про те, як живуть інші люди, що вони відчувають і як можна допомогти їм почуватися краще.

Ці розмови, історії та досвід інших людей допомагають дитині навчитися допомагати ближнім. Вона бачить, коли батьки зацікавлені, схвильовані або емоційно зворушені тим, що відбувається. Ви повинні показати дитині приклад, як ділитися з іншими, оскільки це вміння дуже важливе для дітей будь-якого віку. Навіть найменша дитина сприйматиме почуття своїх батьків, братів або сестер, коли вони обговорюють життєві сценарії інших людей і припускають, що може відчувати інша людина.

Як навчити дитину турбуватися про тих, хто поруч

Перш ніж заохочувати дитину допомагати іншим людям, обов'язково обговоріть це з нею. Читайте їй книги й новини про допомогу ближнім, дайте дитині змогу ставити запитання й обговорювати нову для неї інформацію. Орієнтуйтеся на те, що дитина вже розуміє, і розмовляйте в зручному для неї темпі.

Нарешті, щоб допомогти дитині зрозуміти важливість турботи про ближніх, подбайте, щоб така допомога здійснювалася у вашій родині систематично, а не як одноразова акція. Періодична допомога іншим людям створює звичку піклуватися про тих, хто навколо, засвідчує небайдужість людини до людини. Допомога іншим людям тільки у свята дає дитині зрозуміти, що люди потребують нашої допомоги тільки у свята. І хоча це краще, ніж нічого, дитина не вчиться співчуття. Невелика регулярна допомога не тільки утверджує правильні сімейні цінності, а й сама по собі є більш корисною для інших людей: зазвичай вони сильніше потребують допомоги не у свята, а щодень.

Рекомендації

«Як розвивати пам’ять дитини»

Через постійну зайнятість, перенасичення інформацією та допомогу смарт-гаджетів страждає наша пам’ять. Ви починаєте забувати зовсім буденні речі: купити хліба, зробити звіт чи ім’я нового друга вашої дитини. Аби бути в тонусі, пам’ять потрібно постійно тренувати як і інші м’язи вашого тіла. Наведемо прості та незвичні правила, що допоможуть «підкачати» вашу здатність запам’ятовувати та згадувати потрібні речі.

Корисні подорожі

Подорожі допоможуть вам не лише отримати нові враження та перезарядитися, а й стануть корисним тренажером для пам’яті. Гуляйте незнайомими вулицями міста без навігатора: запам’ятовуйте дорогу, звертайте увагу на цікаві деталі тощо. Робіть покупки без перекладача – це допоможе активізувати ваш мозок і «дістати» з нього навіть базові знання іноземної мови зі школи. Якщо подорожувати ви поки не плануєте, то можна краще дослідити власне місто. Відправляйтеся туди, де ще не були, і повертайтеся додому незнайомим шляхом.

Шкільні завдання

Поставте собі за мету кожного дня вивчати хоча б декілька рядків віршів. Це можуть бути приклади сучасної поезії, жартівливі рядки або улюблені вірші зі шкільної програми – все, що душа забажає. Гарною практикою також будуть перекази прочитаних статей чи невеликі рецензії на книги. Але це вже потребує трохи більше часу.

Вмикайте уяву

Для того, щоб запам’ятати щось, ми звикли використовувати метод багаторазового повторення. Але не менше ефективним буде візуалізація інформації. Застосуйте асоціації та запам’ятайте, наприклад, новий пароль на комп’ютері у вигляді відповідних картинок.

Кросворди та шахи

Ці, здавалося б, дідівські захоплення можуть вам бути кориснішими, ніж ви думаєте. Під час розгадування кросвордів ви напружуєте мозок і добуваєте звідти потрібну інформацію. Гра у шахи допомагає активізувати одразу дві півкулі мозку, розвинути логічне мислення та неабияк тренує пам’ять. Шахами радять зацікавитися якомога раніше. Тому гарною ідеєю буде влаштувати вечірні партії у шахи разом з дітьми. Таким чином ви не лише будете тренувати власну пам’ять, а й допоможете з цим дитині.

Пазли

Ще одна вправа, яка буде корисна як для дорослих, так і для дітей – пазли. Невеличкі частинки, які вам потрібно скласти у цілу картину, допомагають розвивати логічне мислення та пам’ять: ви спочатку запам’ятовуєте усі складові, а потім і картину в цілому. Таку ж саму користь вам можуть принести конструктори та головоломки.

Спостереження

Не менш ефективним для тренування пам’яті є спостереження. Чим більше об’єктів для слідкування ви собі оберете – тим корисніше для вас. Порахуйте, скільки сходинок веде до вашої роботи, запам’ятовуйте предмети на дотик, поспостерігайте за людьми, які заходять до громадського транспорту: їх можна порахувати, розділити на категорії, визначити, яка кольорова гама переважає у їхньому одязі тощо. Також можете обрати для себе марку та колір машини і порахувати, скільки разів за день ви зустрінете її на своєму шляху.

Виходьте із зони комфорту

Найкращий спосіб змусити мозок працювати на повну – вийти з комфортної зони. Беріть участь у різноманітних челенджах, які змусять вас виконувати незвичні для вашої особистості завдання. Хорошим тренуванням пам’яті стане вивчення іноземної мови або опанування музичного інструменту.

Розвиток візуальної і просторової пам’яті

Намагайтеся запам’ятати обсяги, відстані і розміри. Спробуйте подумки скласти планування приміщення, в якому знаходитеся з усіма розмірами. Визначте, яка відстань від вашого дому до роботи, найближчого супермаркету, кінотеатру тощо. Такі прості правила допоможуть вам тренувати візуальну та просторову пам’ять.

Комунікація

Постійне реальне спілкування – це активна мозкова діяльність. Адже комунікація концентрує увагу та активізує пам’ять. Також розмови з різними людьми можуть посилювати можливості вашого мозку. Тому замість листувань у месенджерах зустріньтеся з друзями реально – це принесе не лише задоволення, а й користь.

Здоров’я

Пам’ятайте, що мозок так само як і тіло потребує здорового способу життя. Збалансоване харчування, фізична активність та здоровий сон допоможуть тримати ваш розум у тонусі. На роботу вашого мозку також впливає його кровопостачання. Тому важливо слідкувати за поставою: якщо судини шиї перетиснуті – мозок голодує.

Бесіда

«Як забезпечити безпеку в інтернеті?»

Сьогодні діти часто використовують Інтернет як для навчання, так і для розваги. Використання інтернет-технологій у навчанні може давати хороші результати. Але разом з тим виникає питання: як забезпечити безпеку дитини в мережі? Якщо ваші діти часто користуються Інтернетом, ймовірно, ви теж часто задумуєтесь над цим питанням.

Розглянемо 10 порад батькам, які допоможуть дитині зорієнтуватися у віртуальному світі і зберегти власну безпеку.

Як батьки і школа можуть разом навчити дитину правильно користуватися Інтернетом

Питанням безпеки дітей в Інтернеті в школі приділяється мало уваги, тому батьки теж повинні навчати цьому дитину. Якщо ви не знаєте, як це зробити - ви не одні. Сьогодні багато батьків стикаються з подібною проблемою. Це пов'язано з тим, що сучасні батьки у своєму дитинстві ще не настільки стикалися з інтернет-технологіями, наскільки з ними стикаються сучасні діти.

Цифрові технології багато в чому змінили те, як ми живемо, працюємо, розважаємося, вчимося і спілкуємося з іншими людьми. Сучасні діти стикаються з ними з ранніх років. Батькам цей цифровий світ іноді здається незвіданою територією. Можливо, ви навіть відчуваєте почуття провини, неспокою або розгубленості, коли бачите, наскільки Інтернет впливає на життя дитини.

Не варто очікувати, що в школі дитину повністю навчать безпеки в мережі. Однак важливо налагодити діалог з учителями та дотримуватися загальної стратегії. І батьки, і школа повинні бути єдині у своїй позиції з приводу безпечної поведінки дитини в Інтернеті. Така взаємодія допоможе не тільки навчити дитину правильно використовувати Інтернет, а й запобігати можливим проблемам або вирішувати їх у міру виникнення.

Дорослі можуть допомогти дитині навчитися відповідальної і безпечної поведінки в Інтернеті, і для цього не обов'язково бути експертами в області Інтернет-технологій. Тому, якщо ви не дуже добре розбираєтеся в гаджетах або цифрових технологіях, не варто хвилюватися. Залишайтеся на зв'язку зі шкільними вчителями дитини - так ви зможете виробити єдину стратегію щодо безпеки дитини в мережі.

10 порад батькам про безпеку дитини в Інтернеті

1. Не забороняйте дитині користуватися електронними пристроями

У засобах масової інформації можна знайти безліч страшних історій про те, яку небезпеку несе в собі Інтернет для дітей. Однак через потенційні ризики не можна допустити, щоб дитина відмовилася від інтернет-технологій, які можна використовувати для освіти і в особистих інтересах дитини. Ми живемо в цифровому світі, це об'єктивна реальність, і ми не можемо це змінити. Ми повинні пам'ятати, що цифрові технології можуть принести нам велику користь, якщо використовувати їх правильно.

Ризики використання Інтернету можна звести до мінімуму, якщо всі члени сім'ї будуть дотримуватися певних стратегій. Про це ми розповімо далі.

2. Цікавтеся тим, як дитина проводить час в Інтернеті

Розмовляйте з дитиною про те, що їй цікаво в мережі. Цікавтеся її захопленнями і іноді проводьте час в Інтернеті разом: дивіться відео, займайтеся творчістю тощо.

Переконайтеся, що ви знаєте, які у дитини улюблені програми і сайти. Ознайомтеся з їх змістом і постарайтеся зрозуміти, чого вони навчають дитину.

3. Пам'ятайте, що ви несете відповідальність за своїх дітей

Пам'ятайте, що в будь-якому випадку ви залишаєтеся батьками для своїх дітей і несете за них відповідальність. Встановіть обмеження для дитини, використовуйте програми батьківського контролю, за допомогою яких ви зможете блокувати сайти, які не відповідають віку дитини. Але навіть використовуючи такі програми, пам'ятайте, що вони не вирішують всіх проблем.

4. Встановіть правила для всієї родини

Обговоріть з членами сім'ї правила використання електронних пристроїв і Інтернету. Їх повинна дотримуватися не тільки дитина, але і всі члени сім'ї. Дозвольте дитині брати участь в обговоренні правил та пропонувати свої ідеї.

У правилах ви можете визначити місця, у яких можна буде використовувати електронні пристрої (наприклад, у ліжку, за столом тощо.). Також домовтеся про те, що не можна ховати електронні пристрої. Це допоможе вам забезпечити безпеку дитини в Інтернеті.

5. Навчіть дитину конфіденційності в Інтернеті

Розкажіть дитині, як важливо тримати особисту інформацію в таємниці і не афішувати її в Інтернеті (у соцмережах, блогах, на форумах тощо.). Особиста інформація включає в себе ім'я та прізвище, адресу, номер телефону, паролі й дату народження.

Крім цього, є певні теми, на які не потрібно висловлюватися в Інтернеті. Не варто висловлювати особисту думку з будь-яких питань, розповсюджувати особисті дані інших людей тощо. Цей список можна продовжувати. Поговоріть про це з дитиною і поділіться своїм досвідом.

6. Навчіть дитину мислити критично в Інтернеті

Поясніть дитині, що не все, що вона читає і бачить в Інтернеті, є правдою. Сьогодні, щоб знайти в мережі потрібну інформацію, людина повинна пробиратися крізь велику кількість інформаційного сміття і відволікаючих чинників. Дітям потрібен час, щоб зрозуміти це, тому їм потрібно ваше керівництво.

7. Завжди залишайтеся відкритими для дитини

Дуже важливо регулярно говорити з дитиною про те, що вона робить в Інтернеті. Заохочуйте дитину розповідати вам, якщо у неї виникнуть будь-які проблеми в Інтернеті. Обговоріть з нею, як потрібно себе вести, якщо в мережі вона зіткнеться з чимось, що її занепокоїть (наприклад, закрити сайт, повідомити вам тощо).

Завірте дитину, що ви не будете її карати або забороняти їй користуватися Інтернетом, якщо в мережі у неї виникнуть будь-які проблеми. Дитячі психологи взагалі не рекомендують використовувати електронні пристрої в якості заохочення або покарання. Інакше дитина не буде вам розповідати про свої проблеми зі страху, що її покарають.

8. Підтримуйте баланс

Заохочуйте дитину розподіляти свій особистий час: не тільки сидіти в Інтернеті, але і гратися, проявляти фізичну активність, приділяти час своїм хобі тощо. Будьте уважні до того, щоб надмірний час за комп'ютером не призвів до проблем зі здоров'ям (наприклад, до порушень постави, зору, слуху тощо).

Сьогодні експерти з дитячого розвитку багато говорять про те, що часте використання комп'ютера шкодить. Разом з тим немає однозначної відповіді на питання: скільки часу дитині можна сидіти за комп'ютером. Все залежить від того, що саме дитина робить в Інтернеті. Творчість і навчання в мережі однозначно приносить більше користі, ніж пасивний перегляд роликів.

Крім того, використання Інтернету в відповідний для цього час набагато корисніше, ніж використання його вночі або коли дитина повинна займатися чимось іншим (наприклад, їсти, вчити уроки тощо). Тому іноді можна дозволити дитині довше посидіти в мережі в її вільний час, щоб у неї не виникало спокуси робити це в інший час.

9. Звертайте увагу на вікові обмеження

Багато популярних інтернет-сервісів (наприклад, Youtube, Instagram тощо) містять контент, який має обмеження за віком. Ці обмеження існують для того, щоб забезпечити безпеку дитини.

Не дозволяйте дитині реєструватися на сайтах, які не відповідають її віку. Якщо ж зміст відповідає її віку, переконайтеся, що вона дотримується приватності своїх персональних даних, і що ніхто інший не має доступу до її облікового запису.

10. Займайтеся самонавчанням

Сьогодні в мережі можна знайти багато матеріалів і навчальних курсів про безпеку в Інтернеті. Вивчайте їх, щоб розібратися в цьому питанні. Суть у тому, щоб стати хорошим прикладом для дитини в плані безпеки в Інтернеті. Діти помічають всі наші звички користування Інтернетом. Тому важливо самим дозувати час, який ми проводимо в мережі, дотримуватися правил безпеки тощо.

Інтернет та цифрові технології багато в чому покращують наше життя. Те, що раніше здавалося недосяжним, за допомогою Інтернету можна робити з легкістю. Сьогодні у нас з'являється набагато більше можливостей, щоб спілкуватися, вчитися і розвиватися. Однак ми не хочемо, щоб Інтернет ставив під загрозу основні потреби дитини, такі як сон, реальне спілкування з однолітками, фізична активність, харчування та ігри. Це аксіома: не дивлячись на те, що наше життя з появою Інтернету сильно змінюється, основні людські потреби залишаються незмінними.

Придумайте стратегії, які допоможуть дитині використовувати Інтернет не на шкоду її розвитку і корисних звичок. Зрозуміло, у деяких випадках інтернет-технології цьому сприяють. Наприклад, за допомогою скайпу можна спілкуватися з родичами, які живуть в іншому місті, а за допомогою додатків - вчити іноземні мови або займатися творчістю.

Рекомендації

«Ефектині поради з керування гнівом для дітей»

Сердитись час від часу - цілком нормально. Але не можна допускати, щоб злість переростала в жорстокість або агресію. Дуже важливо, щоб дитина це знала. Щоб запобігти агресивній поведінці дитини, потрібно навчити її керувати гнівом.

Чи є у вашої дитини проблеми з гнівом?

Кожна людина відчуває гнів, у тому числі й діти. І це нормально. Але деякі люди не можуть справлятися зі своїм гнівом. Розглянемо кілька ознак, які можуть свідчити про те, що у дитини є проблеми з гнівом:

- дитина часто виходить з себе через найменші дрібниці;

- дитина втрачає самоконтроль, не може зупинитися під час спалаху гніву;

- дитина не може зв'язно висловити свої почуття;

- дитина не помічає, як їх гнів впливає на інших людей. Здається, що її не хвилюють почуття оточуючих;

- дитина поводиться нерозумно;

- дитина використовує погрози в мовленні. У її малюнках і тому, що вона пише, присутня тема насильства і агресії;

- дитина говорить, що в її агресивній поведінці винні інші;

- дитина сердиться протягом довгого часу;

- дитина починає контролювати свою поведінку тільки після того, як її зупинять і посварять.

Діти, які бездумно проявляють агресивну поведінку, відчуваючи злість, зазвичай роблять боляче собі або іншим. Іноді проблеми з гнівом у дитини очевидні. Але в деяких випадках батькам потрібно уважно спостерігати за її поведінкою і думками.

Якщо ви помічаєте, що дитина часто відчуває гнів, вам варто дізнатися, як ним керувати.

Що таке керування гнівом?

Керування гнівом - це процес навчання дітей тому, як правильно направляти свій гнів у безпечне русло. Діти вчаться виявляти ознаки гніву, заспокоюватися і виконувати більш продуктивні дії. Керування гнівом не означає, що потрібно пригнічувати або заперечувати свої почуття.

Гнів - це нормальне почуття, і його потрібно висловлювати. Пригнічений гнів може призвести до спалахів, людина може стати агресивною і жорстокою. Керування гнівом допомагає запобігти таким спалахам, які можуть завдати шкоди дитині або іншим людям.

Навички управління гнівом так само важливі, як і інші життєві навички, які допомагають дитині згодом стати розумним дорослим. Як же допомогти дитині навчитися керувати гнівом?

Поради з керування гнівом у дітей

Керувати гнівом нелегко. Саме тому дитина повинна це засвоїти якомога раніше. Розглянемо кілька порад, які допоможуть дитині краще справлятися зі своїм гнівом.

1. Беріть паузу

Паузи завжди допомагають, коли дитина сердиться. Коли у неї трапляється напад гніву, не реагуйте і не сваріть її. Це тільки посилить її гнів. Замість того щоб сперечатися або говорити з нею на підвищених тонах, вчиніть так: почекайте, поки дитина закінчить, а потім відведіть її до її кімнати. Скажіть їй якомога спокійніше, що вона повинна провести у своїй кімнаті деякий час, щоб заспокоїтися.

Почуття власного гніву може лякати деяких дітей. У такому випадку не варто залишати дитину саму в кімнаті: це тільки посилить гнів. Якщо ви помічаєте, що до почуття гніву у дитини додається страх, залишайтеся поруч з нею.

Але якщо дитина проявляє агресію, негайно зупиніть її і змусьте сидіти тихо протягом однієї-двох хвилин, поки вона не заспокоїться.

- Якщо ви навчите дитину дихальних вправ або йоги, це допоможе їй заспокоюватися, перш ніж гнів оволодіє нею.

- Прогулянка на свіжому повітрі на самоті допоможе їй зібратися з думками і почуттями.

- Навчіть дитину рахувати від одного до десяти, роблячи вдихи й видихи в такт. Це допоможе їй заспокоїтися.

2. Вивчіть словник почуттів

Коли маленькі діти відчувають злість, вони зазвичай кричать, б'ються і кидаються речами, тому що не знають, як висловити свій гнів словами. Словник почуттів - це список слів, які дитина може використовувати, щоб висловити свої емоції. Навчіть її слів, які позначають емоції.

- Ви можете почати з таких слів, як «сердитись», «щасливий», «злякатися», «нервовий», «тривожний», «роздратований» тощо.

- Як тільки дитина засвоїть ці слова, навчіть дитину вживати їх в реченнях: «Я зараз так серджуся на тебе» або «Він мене дратує».

- Висловити свої почуття завжди краще за допомогою слів, ніж битися, кусатися або кидатися речами.

- Читання книг про емоції може допомогти дитині краще розуміти свої почуття.

3. Дайте вихід гніву

За почуття гніву відповідає мигдалеподібне тіло - частина мозку, яка також відповідає за реакцію організму «бий або біжи». Як тільки людина відчуває гнів, у її надниркових залозах виділяється адреналін, підвищується рівень тестостерону в організмі, підвищується пульс і артеріальний тиск. Коли в організмі підвищується рівень адреналіну, людина відчуває силу і енергію, а її голос стає голоснішим. Такі зміни збільшують ризик агресивної поведінки. Щоб цьому запобігти, потрібно перенаправити адреналін на щось більш продуктивне і менш шкідливе. Наприклад, можна побити боксерську грушу, покричати в подушку, зайнятися якимось видом спорту (наприклад, бігом, плаванням або просто робити фізичні вправи). Фізичне навантаження - один з найефективніших способів управління гнівом як для дорослих, так і для дітей.

4. Співпереживайте дитині

Співпереживання може творити чудеса, коли мова йде про дитину, що відчуває гнів. Якщо ваша дитина сердиться, заохочуйте її говорити про це. Не перебивайте дитину, коли вона висловлює свій гнів. Визнайте будь-які її почуття, будь-то гнів, роздратування або якісь інші.

Покажіть дитині, що ви дбаєте про неї. Часто діти стають агресивними, коли вони розчаровані або відчувають, що ними нехтують або зраджують їм. Дитина може відчувати, що гнів - це єдиний спосіб, щоб її почули або сприйняли серйозно. Подумайте, після якого вашого вчинку дитина стала проявляти гнів.

Коли дитина заспокоїться, сядьте поруч з нею і щиро запитайте, що її турбує і як ви можете їй допомогти. Запропонуйте дитині прогулятися і поїсти морозива. Прогулянка допомагає дитині отямитись. Не акцентуйте увагу дитини на помилках. Дозвольте їй робити помилки - без цього неможливий розвиток. Не набридайте дитині довгими поясненнями - просто мовчіть і тим самим проявіть трохи співчуття.

5. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Поведінка дитини залежить від того, як ви на неї реагуєте. Діти завжди прагнуть привернути увагу батьків будь-якими способами і отримати їх схвалення. Тому, коли ваша дитина демонструє хорошу поведінку, хваліть її й цінуйте її зусилля. Але не перестарайтеся. Занадто часта похвала може принести шкоду: дитина буде чекати тільки похвалу і не буде сприймати критику. Похвала за хорошу поведінку важлива, проте не менш важливо вказувати їй на неправильну поведінку і допомогти виправити її.

6. Покажіть дитині хороший приклад

Покажіть дитині приклад того, як керувати гнівом і контролювати свої емоції. Батьки самі повинні навчитися контролювати свій гнів, спілкуючись один з одним. Якщо батьки не можуть спілкуватися чемно, діти теж навряд чи навчаться цьому. Гарне спілкування - це мистецтво, і цьому треба вчитися.

Визнайте свою неправоту. Коли ви будете визнавати свої помилки, тим самим ви заслужите повагу своїх дітей і навчите дітей покірності. Батьки повинні навчитися вирішувати свої проблеми цивілізовано. Коли ви навчитеся цього, діти будуть брати з вас приклад і намагатися впоратися зі своїм гнівом без агресії і насильства.

7. Встановіть правила

Правила важливі для того, щоб дитина виросла дисциплінованою. Дуже важливо встановити дитині правила на випадок, коли вона злиться. Дитина повинна розуміти, що злитися - нормально. Але проявляти жорстокість або агресію неприпустимо. Тому вона повинна дотримуватися таких правил:

- неприпустимо битися, кусатися, щипати або застосовувати насильство;

- не можна кричати - щоб вирішити будь-яку проблему, всі розмовляють спокійно;

- не можна обзиватися і говорити образливі речі;

- ніколи не можна говорити відразу ж, як тільки з'являється почуття гніву. Дитина повинна відкласти розмови до того моменту, коли вона заспокоїться;

- проблеми потрібно вирішувати, коли всі спокійні;

- метою будь-якої суперечки має бути вирішення проблеми, а не доведення своєї правоти;

- після спалаху гніву потрібно потиснути один одному руки і помиритися;

- не потрібно постійно згадувати минуле.

Ви можете доповнити список правил на свій розсуд. Враховуйте при цьому поведінку дитини. Головне - переконатися, що і ви, і ваші діти дотримуєтеся цих правил, і будь-які їх порушення мають наслідки. Правила повинні бути однозначними, і з них не повинно бути винятків.

8. Знайдіть альтернативу

Якщо дитині не можна кричати і битися, коли вона відчуває гнів, то що вона повинна робити? Ось кілька альтернативних способів безпечно виплеснути свій гнів:

- Використовуйте боксерську грушу. Побити грушу або подушку, щоб виплеснути гнів - нормально, бити людей - ні.

- Запропонуйте дитині написати на аркуші паперу причину гніву і порвати його на дрібні шматочки.

- Дихайте. Запропонуйте дитині робити глибокі вдихи і видихи щоразу, коли вона відчуває гнів. Можна виконати вправу «Подих дракона»: запропонуйте дитині вдихати через ніс і видихати через рот, ніби дракон дихає вогнем.

- Відведіть дитину в спокійне місце, подалі від того, що викликає у неї гнів. Так дитина швидше заспокоїться.

- Запропонуйте дитині намалювати свої емоції. Кольорові малюнки допоможуть дитині заспокоїти емоції і спрямувати гнів у творче русло.

- Поцікавтеся у дитини, що її заспокоює. Використовуйте ці підказки кожен раз, коли ви бачите, що вона починає злитися.

- Дотримуйтеся правила «Ранок вечора мудріший». Якщо ввечері у дитини виникла проблема, краще її обговорити на наступний ранок, коли всі будуть спокійні.

Бесіда

«Як розповідати історії дітям»

Давним-давно жила була дитина, яка могла слухати історії цілими днями безперервно...

Колись ми всі були дітьми і любили, коли батьки розповідали нам історії - це давало поживу нашій уяві.

Наші діти теж люблять історії. Герої, несподівані сюжетні повороти й далекі країни викликають у них захоплення, оскільки дозволяють їм переноситися в іншу реальність. Однак розповідати історії дітям - не таке просте заняття, як може здатися на перший погляд.

Діти допитливі, вони ставлять під сумнів будь-яку історію, якщо ви розповідаєте її недостатньо переконливо. Однак не варто впадати у відчай. Ми спробуємо розібратися, як легко, цікаво і переконливо розповідати історії дітям.

Як розповідати історії

Розповідання історій - це вид творчості, при якому уява втілюється в словах. Історії вимагають взаємодії з дитиною за допомогою певних слів та інтонації, яка буде утримувати увагу дитини до кінця. Хороший оповідач також мотивує слухачів включати уяву і ставати співавторами історій.

Розповідання історій може приймати різні форми: лялькова вистава, мюзикл, комедія, поезія і багато інших. Щоб оволодіти цим мистецтвом, потрібно багато часу і зусиль.

5 простих способів розповідати історії дітям

Деякі батьки не знають, як розповідати історії, і засмучуються через це. Особливо, якщо дитина просить розповісти їй казку на ніч.

Дитячий допитливий розум постійно щось досліджує. Без цього їм нудно, і вони перескакують з однієї теми на іншу так швидко, що за цим буває важко встежити. Як же привернути увагу дитини і розповідати історії так, щоб вона не занудьгувала?

Розглянемо кілька порад з цього приводу.

1. Постарайтеся зрозуміти свого слухача.

Щоб ефективно розповідати історії, перш за все необхідно зрозуміти свою аудиторію. Запитайте себе: що подобається вашій дитині? Це можуть бути супергерої, принцеси і принци, інопланетяни, історичні персонажі або хтось інший.

2. Придумайте головну ідею своєї історії.

Визначте головний меседж, який ви хочете донести до дитини за допомогою своєї історії. Чи хочете ви дати дитині якісь знання або вкласти в історію мораль? Відповівши на ці питання, ви легше зможете вибудувати історію.

3. Використовуйте в своїй історії нові слова.

Образна і експресивна лексика допоможе вам утримати увагу дитини. Однак не варто вживати слова, які дитині буде важко зрозуміти.

4. Розповідайте історію виразно.

Якщо ви будете красномовні й виразні, це зацікавить дитину. Додайте до своїх слів емоцій - це «пожвавить» вашу історію. Додайте несподіваних деталей, якщо це буде доречно.

5. Правильно розрахуйте час.

Успіх історії багато в чому залежить від того, наскільки правильно вибрано час для того, щоб її розповісти. Будь-яка історія – будь-то страшна історія біля вечірньої ватри, казка на ніч або анекдот - повинні враховувати настрій слухачів і час доби.

Ви можете подумати: «Невже це так складно? Чи не можна обійтися без цього?» Навчитися цікаво розповідати історії дітям дійсно важливо. Це приносить дитині багато користі.

Переваги історій для дітей

Крім того, що історії здатні розважити дитину, вони сприяють загальному розвитку. Неважливо, розповідаєте ви дитині казку, яку прочитали до цього у книзі, чи розповідаєте історію з власного життя або переказуєте сюжет фільму - це здатне чинити сильний вплив на розвиток дитини в довгостроковій перспективі.

Розглянемо головні переваги історій для дитини.

1. Історії прищеплюють дитині моральні якості. Переконливо розповідаючи дитині історії, можна навчити її чесності, доброти, подяки і багатьох інших якостей.

2. Історії можуть навчити дитину розумінню інших культур. Наприклад, казки можна використовувати для того, щоб дитина змогла зрозуміти історію і традиції свого народу. У кожного народу є свої казки, це частина його культури. Казки різних народів допоможуть дитині зрозуміти різноманітність культур у світі.

3. Історії розвивають у дитини навички слухання. Щоб отримати максимальне задоволення від історії, потрібно сконцентруватися на оповідачі і нічого не пропустити. Цікаві історії можуть поліпшити навички слухання у дитини.

4. Історії пробуджують у дитини допитливість. Коли ви розповідаєте цікаву історію і робите паузи, дитина хоче дізнатися, що ж було далі. Це пробуджує допитливість дитини і мотивує її задавати питання, що, у свою чергу, сприяє її навчанню, росту і розвитку.

5. Історії розвивають уяву дитини. Одна справа - бути просто допитливим, і зовсім інша - мати гарну уяву. Добре розказана історія здатна подумки перенести дитину в далекі країни або інші епохи. Містичні або фантастичні історії допомагають розвинути уяву і творче мислення дитини.

6. Історії покращують концентрацію. Коли дитина слухає історії, вона вчиться утримувати увагу на її сюжеті і концентруватися.

7. Історії розвивають словниковий запас дитини. Коли ви використовуєте в історії нові слова, діти вивчають їх і намагаються зрозуміти їх значення. Це допомагає їм розвивати словниковий запас.

8. Історії покращують успішність дитини в навчанні. Зростає успішність дитини в школі чи дитячому садку. Історії здатні зробити процес навчання більш творчим. З їх допомогою дитина легше розуміє навіть найскладніші теми.

9. Історії розвивають емоційний інтелект дитини. Емоційний інтелект - це ключ до успіху на різних етапах життя. Розвиток емоційного інтелекту допомагає дитині усвідомлювати і контролювати свої емоції й реакції. Історії допомагають вам розвивати емоційний інтелект дитини простим, але витонченим способом.

10. Історії вчать дитину емпатії. Емпатія - це здатність приймати іншу точку зору, ставити себе на місце іншої людини і розуміти її почуття. Це робить людину кращою. Історії можуть навчити дитину бути більш чуйним стосовно оточуючих і більш чутливо ставитися до їхніх потреб.

11. Історії покращують спілкування. Коли уява і мислення дитини ясні, вона краще висловлює свої думки, і це відбивається в спілкуванні з оточуючими. Слухання і розуміння історій може поліпшити спілкування на різних рівнях.

12. Історії знижують стрес і занепокоєння. Історії здатні не тільки розважити дитину, а й переносять її в іншу реальність. Заспокійливі історії, які пробуджують фантазію дитини, знижують у неї стрес і тривожність.

13. Історії загострюють пам'ять дитини. Неважливо, довгі або короткі історії ви розповідаєте дитині, вона, як правило, надовго запам'ятовує їх сюжет і персонажів. Це добре розвиває пам'ять дитини, однак може виявитися невигідним для вас. Дитина завжди буде пам'ятати, чи повторюєтесь ви.

14. Історії покращують вивчення різних предметів. Деякі предмети в школі прямо або побічно пов'язані з історіями. Здатність до творчого мислення, яка також розвивається у дитини, теж робить навчання в школі ефективнішим.

15. Ваші історії мотивують дитину самій розповідати історії. Коли дитина слухає цікаві історії, цілком ймовірно, що одного разу вона сама захоче написати розповідь і розповісти її вам.

Розповідання історій - це мистецтво, яке не можуть замінити ніякі сучасні технології або електронні пристрої. Розвивайте свої навички і розповідайте дитині цікаві історії у найрізноманітніших жанрах: казки, фантастичні історії або розповіді про супергероїв. Якщо ви робитимете це регулярно - ваша дитина отримає незабутні враження.

Бесіда

«Скорочуємо використання дітьми гаджетів»

Використання дітьми мобільних телефонів і комп'ютерів - одна з найбільш гострих тем, про яку сперечаються батьки. Зрозуміло, Інтернет значно полегшив наше повсякденне життя. Але тепер ми відчуваємо себе безпорадними, коли Інтернет пропадає. І наші діти будуть відчувати це ще гостріше, оскільки Інтернет має на них сильний вплив з ранніх років. Якщо без використання мобільного телефону ви не можете нормально погодувати дитину або включаєте їй мультфільми на планшеті, щоб зайняти її, ви приносите їй більше шкоди, ніж ви думаєте.

Чому так важливо скорочувати час використання електронних пристроїв для дітей

Використання електронних пристроїв дітьми - тема, яка турбує багатьох батьків. І на це є причини. Звичайно, дитина повинна знати, як користуватися електронними пристроями (і, якщо вона це знає, для багатьох батьків це є приводом для гордості). Однак не варто вчити цьому дитину в ранньому віці. У віці 5-6 років мозок дитини швидко розвивається, і на неї може вплинути хто і що завгодно: люди, з якими вона спілкується, місця, у яких вона буває, речі, що оточують її, тощо. Можна тільки уявити, як буде розвиватися дитина, якщо всі соціальні взаємодії у неї замінять електронні прилади.

Основні проблеми, викликані надмірним використанням електронних пристроїв

Розглянемо кілька головних проблем, пов'язаних з раннім використанням електронних пристроїв.

1. Електронні пристрої можуть порушити режим сну дитини.

Підсвічування екранів електронних пристроїв імітує сонячне світло. Через це у дитини порушуються цикли сну і неспання. Це відбувається через те, що вплив блакитного світла від екранів пригнічує вироблення в організмі дитини гормону мелатоніну, який відповідає за режим сну. Чим нижчий рівень мелатоніну, тим більш сонливою дитина буде протягом дня, особливо, якщо вона використовує смартфон ночами. Не варто пояснювати, наскільки сон необхідний для росту організму.

2. Електронні пристрої можуть перешкодити розвитку мовлення і концентрації уваги.

Експерти довели, що чим більше діти використовують електронні пристрої в ранньому віці, тим вища ймовірність, що вони почнуть говорити пізніше, ніж їх однолітки. Якщо збільшити щоденне використання електронних пристроїв на 30 хвилин, це підвищить ризик затримки мовного розвитку на 49%.

Експерти також відзначають, що за останній час почастішали випадки, коли діти починають говорити занадто пізно або говорять дуже мало слів. Ймовірно, це також пов'язано з тим, що вони надто багато часу проводять перед екранами електронних пристроїв.

3. Електронні пристрої викликають у дитини проблеми з поведінкою.

Оскільки діти дуже чутливі, зайве використання електронних пристроїв може викликати у них агресію і погану поведінку.

Недавнє дослідження канадських психологів показало, що діти, які використовують електронні пристрої більше 30 хвилин на день, страждають від поганої концентрації уваги і синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Якщо ж контент, який переглядають при цьому діти, не відповідає їхньому віку, це може погано вплинути на їх поведінку і загальний розвиток.

4. Через електронні пристрої діти стають менш активними фізично.

Цей пункт не вимагає докладного пояснення - це стосується і дітей, і дорослих. Наше покоління в дитинстві гралося і спілкувалося з однолітками. Сьогодні ж все більше маленьких дітей проводять вільний час за екранами смартфонів.

Відсутність фізичної активності та гри можуть нашкодити незміцнілому організму дитини. У неї може з'явитися надмірна вага або сформуватися неправильна постава. Щоб розвиватися фізично, діти повинні менше сидіти на місці, а більше рухатися, і тому електронні пристрої приносять їм більше шкоди, ніж користі.

Що говорять експерти

Експерти з дитячого розвитку, психологи і вихователі дитячих садів одностайні в думці, що використання електронних пристроїв дітьми має більше недоліків, ніж переваг. Сьогодні багато батьків скаржаться на те, що їхні діти довго не можуть навчитися писати або навіть тримати в руках ручку або олівець. Це пов'язано з тим, що раніше популярним заняттям для дітей було малювання, а сьогодні замість цього вони грають мобільними телефонами. У результаті у них погано розвивається дрібна моторика, і вони можуть тільки натискати на кнопки або рухати пальцем вправо і вліво (як при використанні смартфона). Коли діти йдуть до школи, їм важко навчитися писати і виробити гарний почерк.

Відсутність соціальної взаємодії через те, що діти багато часу проводять за смартфонами, призводить до гіперактивності, неуважності і депресії у дітей. Такі симптоми останнім часом почастішали.

Експерти ставлять під сумнів навіть розвиваючі програми для дітей. На їхню думку, знання і навички, які діти отримують з мобільних додатків, вони можуть отримати і в більш пізньому віці. У дошкільному віці діти повинні розвиватися через соціальну взаємодію і гру. І це не можна замінювати цифровими технологіями. За словами експертів, і в разі використання мобільного застосування, і під час гри діти вчаться дотримуватись інструкцій. Але, коли інструкція іде від людини (однолітка або дорослого), вона більш персоналізована.

Чи можуть електронні пристрої викликати залежність у дітей?

Дослідження, проведені в останні роки, показали, що використання електронних пристроїв призводить до різкого підвищення рівня гормону дофаміну (більш відомого як «гормон радості»). Тому дитина прагне використовувати електронні пристрої ще більше. Подібна поведінка виникає у людей і у випадку з солодощами, соціальними мережами. Такий же механізм призводить і до виникнення наркотичної залежності.

Який висновок можна зробити з цього? Чим більше дитина має того, від чого вона отримує задоволення (будь-то річ або нематеріальне заохочення, наприклад, похвала, яка стимулює центр задоволення в її головному мозку), тим вище піднімається рівень дофаміну в її організмі. Це спонукає її ще більше прагнути до того, що приносить їй радість, у нашому випадку - проводити більше часу за екраном смартфона.

Але мозок дитини все ще недостатньо розвинений, і надлишок дофаміну може створити зайве навантаження на систему винагороди в головному мозку. Дитина може шукати будь-який спосіб підвищити рівень дофаміну, коли не отримуватиме його природним способом. І тому однієї серії улюбленого мультфільму на смартфоні їй вже буде недостатньо.

Скільки часу діти можуть користуватися електронними пристроями?

Очевидно, що тривале використання смартфонів приносить шкоду маленьким дітям. Педіатри і експерти з дитячого розвитку рекомендують:

- не давати дітям до півтора років електронні пристрої;

- дитина може дивитися тільки якісний контент, що відповідає її віку, разом з батьками тільки з віку півтора-двох років;

- дитині від двох до п'яти років можна дозволяти дивитися контент, що відповідає її віку, не більше години в день.

Також ви можете влаштовувати раз на тиждень «день без смартфонів», протягом якого дитина не буде користуватися електронними пристроями. Придумайте веселі заняття для дитини, які відвернуть її увагу від смартфона і дадуть вам можливість поспілкуватися. Можливо, вам захочеться влаштовувати «дні без смартфонів» частіше.

Як стежити за тим, щоб дитина не зловживала електронними пристроями

Те, що електронні пристрої викликають звикання, ще не до кінця доведено. Але ви ж не хочете, щоб саме ваша дитина довела це? Так чи інакше, не зайвим буде проконтролювати, щоб дитина користувалася електронними пристроями в міру. Якщо ваша дитина вже не може і дня прожити без смартфона або комп'ютера, необхідно вжити наступні заходи.

1. Повністю відмовтеся від електронних пристроїв на деякий час.

Повна відмова від електронних пристроїв, ймовірно, триватиме лише кілька днів, але в довгостроковій перспективі це може навчити дитину помірно користуватися смартфонами, комп'ютерами тощо. Однак не варто подавати це як покарання для дитини. Відмова від гаджетів повинна бути спрямована на те, щоб дитина включила свою уяву і придумала нові способи розважити себе. Ви можете підказати дитині, чим зайнятися: пограти в щось, помалювати, почитати книгу тощо.

2. Поступово відучувати дитину від електронних пристроїв.

Якщо різка відмова від гаджетів виявиться для дитини занадто болючою, ви можете відучувати її поступово. Переконайтеся, що ви строго стежите за тим, щоб дитина дотримувалась встановлених правил. Якщо раніше дитині дозволялося користуватися смартфоном годину на день, скоротіть час до півгодини. Ймовірно, дитина буде просити вас дати їй ще трохи часу, але ви не повинні піддаватися.

3. Не користуйтеся телефоном для того, щоб відволікти дитину. Багато батьків за допомогою смартфона перемикають увагу дитини, коли вона не слухається або не хоче їсти. Але така поведінка з часом входить у звичку. І, якщо ви не даєте дитині смартфон, вона знову перестає слухатися.

Відкладіть телефон в сторону і використовуйте інші методи, щоб розважити дитину або переключити її увагу.

4. Слідкуйте, щоб дитина переглядала якісний контент.

Неможливо захистити дитину від гаджетів раз і назавжди. Але ви можете контролювати, що дивиться дитина. Переконайтеся, що вона переглядає по телевізору і в смартфоні якісний контент. Постарайтеся показати дитині зв'язок того, що вона побачила, з реальним світом.

5. Тримайте гаджети подалі від спальні.

Щоб нормально рости і розвиватися, у дитини має бути достатньо часу на сон. Припиніть використання гаджетів як мінімум за годину до сну. Переконайтеся, що в спальні дитини немає ніяких електронних пристроїв.

Не тримайте гаджетів і в своїй спальні. Якщо ви думаєте, що не зможете вранці вчасно прокинутися без будильника на телефоні - краще використовуйте звичайний будильник.

6. Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів.

Ми всі прекрасно знаємо, що діти вчаться на нашому прикладі. Дитина може бути збита з пантелику, якщо побачить, що ви забороняєте їй користуватися електронними пристроями, але самі їх використовуєте. Надмірне захоплення гаджетами може впливати на вас так само, як і на дітей. (Якщо вам доводилося дістати з кишені мобільний телефон, щоб подивитися котра година, і через секунду забути про час - ви розумієте, про що йде мова).

Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів. Використовуйте додатки, які будуть нагадувати вам, коли ви досягнете ліміту. Також ви можете просто відкладати смартфон, коли проводите час з дитиною. Подумайте про те, щоб обходитися без гаджетів один день на тиждень. Якщо вам сподобається ця ідея - ви можете робити такі дні без гаджетів частіше.

7. Частіше проявляйте фізичну активність.

Це повинно робитися не тільки заради вашої дитини, але і заради вас самих. Через щільний робочий графік ми часто ведемо малорухливий спосіб життя, що, в свою чергу, впливає на наше психічне і фізичне здоров'я. Якщо ви кожен день займаєтеся спортом або хоча б робите зарядку, ви подаєте гарний приклад дитині.

Щоб привчити дитину до активності, гуляйте з нею в парку або на дитячому майданчику. Запропонуйте їй пограти з іншими дітьми. Дозвольте їй пограти і добре провести час без вашого втручання і постійних інструкцій.

8. Подбайте в першу чергу про себе

Ви не можете виправити якісь недоліки своєї дитини, якщо спершу не виправите їх в собі. Батьки, перш за все, повинні впоратися з власним стресом, щоб не проектувати його на дитину. Якщо ви бачите, що схильність дитини до гаджетів призводить до проблем з поведінкою, зверніться до фахівця.

Якщо використовувати електронні пристрої правильно і в міру, це може принести користь. Але якщо дитина заради комп'ютера або смартфона нехтує уроками та іншими важливими справами - будьте готові до неприємностей.

Переконайтеся, що дитина переглядає тільки якісний контент. Також прослідкуйте за тим, щоб гаджети не відривали її від реального світу, а навпаки, розвивали якості, які стануть у нагоді їй у житті. Зрештою, звертайте увагу на те, який приклад ви подаєте дитині.

Бесіда

«Користь домашніх обов’язків для дітей»

Виконання домашніх обов'язків розвиває у дітей багато навичок, необхідних для успішного дорослого життя. Молодші діти, виконуючи прості завдання (наприклад, складаючи одяг або заправляючи ліжко), розвивають координацію і навички моторики. Виконання домашніх обов'язків також підвищує здатність дитини слідувати інструкціям, а ще планувати і організовувати справи. Діти також вчаться керувати своїм часом.

У результаті дослідження, присвяченого звичкам навчання дітей, було встановлено, що у дітей, які регулярно виконували домашні обов'язки, успішність була вищою, ніж у їхніх однолітків.

Домашні обов'язки також допомагають дітям розвинути в собі почуття відповідальності. Вони не тільки вчаться виконувати роботу самостійно (що робить їх більш самостійними), їм прищеплюється почуття відповідальності за спільну справу і благополуччя всієї родини. Якщо дитина виконує поставлені перед нею завдання, вона розвиває почуття власної гідності і усвідомлює свій внесок у життя сім'ї.

Коли всю домашню роботу виконують батьки, дитина може відчувати себе залежною від них. Згодом вона починає чекати, що батьки будуть робити для неї все, що вона захоче.

Уміння подбати про себе і виконувати просту домашню роботу допомагає дітям стати більш самостійними. Так вони будуть краще готові до свободи, яка прийде, коли вони стануть старшими. Однак важливо розрізняти домашню роботу й елементарне вміння подбати про себе. Деякі діти вважають, що, якщо вони заправляють за собою ліжко і прибирають іграшки, або навіть чистять зуби, то вони вже виконують домашні обов'язки.

Проблему поглиблює одержимість дітей комп'ютерами і смартфонами. Вони ненавидять будь-які справи, які можуть на кілька хвилин відірвати їх від екрану. Дотримуйтеся правила: на першому місці завжди повинні бути заняття, пов'язані з доглядом за собою, виконанням домашніх обов'язків, доглядом за домашніми вихованцями і допомогою сім'ї. Якщо після цього у дитини залишається час, вона може використовувати його на розваги.

Серед батьків немає однозначної думки з приводу того, чи варто платити дитині за виконання домашніх обов'язків. Дитячі психологи стверджують, що діти повинні виконувати домашню роботу з тієї ж причини, що і дорослі - просто тому, що ця робота повинна бути виконана, а не тому, що за неї можна отримати винагороду. Якщо батьки вважають нормальним давати дитині кишенькові гроші, то це потрібно робити не за виконану роботу, а для того, щоб навчити розпоряджатися грошима. Дитина може зрозуміти цінність грошей, вартість різних речей, навчитися плануванню бюджету тощо.

Однак замість грошей за виконану домашню роботу діти повинні отримувати похвалу і подяку. Так вони повинні відчути гордість від того, що вони здатні виконувати роботу, свою самостійність і внесок в благополуччя сім'ї. Хвалити дитину потрібно після виконання роботи, часом можна обійтися короткими фразами: «Спасибі» або «Я пишаюся тобою». Постійна похвала позбавляє дитину ініціативи та особистої відповідальності за справу.

Іноді потрібно пояснити, за що саме ви хвалите дитину: «Мені подобається, що ти склав іграшки на свої місця», «Я пишаюся тим, що ти виконав роботу без нагадування», «У тебе вийшло акуратно заправити ліжко» тощо.

Найкраще давати дитині домашні обов'язки з раннього віку. З дошкільнятами можна робити це в ігровій формі: наприклад, запропонуйте дитині уявити себе татом чи мамою. Найменшим, можливо, буде потрібен певний час, щоб поспостерігати або потренуватися. Хвалити дитину потрібно за зусилля, які вона докладає, а не за якість виконаної роботи. Це стосується і дітей старшого віку, які освоюють нові обов'язки.

Для старших дітей і підлітків потрібен інший підхід, щоб привчити їх до відповідальності. Наприклад, можна провести сімейні збори. Заохочуйте дитину висловлювати свої пропозиції. Запитуйте її думку. Складіть список обов'язків для всіх членів сім'ї (і для дітей, і для батьків). Це послужить нагадуванням кожному, а також продемонструє, що внесок кожного в благополуччя сім'ї важливий. Коли дитина побачить, як багато всього батьки роблять вдома до і після роботи, це може стати для неї причиною задуматися.

Після того як ви затвердите план, використовуйте похвалу, коли дитина виконує свої обов'язки. Нагадуйте їй, якщо вона забуває їх виконувати. Іноді нагадувати доводиться кілька разів. До закінчення роботи дитина не повинна мати доступу до електронних пристроїв.

Знову ж таки, потрібно мотивувати дитину докладати зусилля. У цьому вам можуть допомогти два правила. Перше: коли дитина виконає роботу, вона може користуватися смартфоном і комп'ютером. Друге: дитина не повинна сидіти за комп'ютером або смартфоном весь свій вільний час. Час за екраном потрібно обмежити. Щоб дитина виконувала ці правила, не потрібно кричати на неї або її ображати. Зберігайте спокій і будьте послідовні.

І ще: ніколи не слід давати дитині домашню роботу в якості покарання за погану поведінку.

Зрештою, домашні обов'язки повинні відповідати віку і рівню розвитку дитини. Дітям 2-3 років можна доручити прибирати за собою іграшки, складати одяг в кошик для прання, наповнювати миску кішки або собаки кормом. Діти 3-5 років можуть допомагати прибирати зі столу, поливати квіти, витирати пил. Діти молодшого шкільного віку (6-9 років) можуть підмітати підлогу або прибирати ліжко. Діти у віці 10-13 років можуть готувати їжу або виносити сміття. Діти від 14 років можуть розморожувати холодильник або прасувати одяг.

Ніколи не пізно допомогти дитині навчитися бути самостійною і відповідальною. У майбутньому вона тільки подякує вам за навички і якості, які ви їй прищепили. Вони дійсно важливі для щасливого й успішного життя.

Бесіда

«Як подолати суперництво між дітьми»

Чи можуть двоє дітей жити під одним дахом і ніколи не змагатися один з одним? Більшість батьків підтвердять, що конфлікти - звичайне явище у сім'ях, де є двоє і більше дітей.

Спробуємо розібратися, чому виникає конкуренція між дітьми і як поводитися батькам, коли вони бачать, що діти сваряться між собою. Як правило, у братів і сестер є окремі потреби, які батьки повинні визнавати.

Чому діти змагаються між собою?

Те, як батьки поводяться з дітьми, створює у них внутрішні установки, які залишаються з ними і в дорослому житті. Кожна дитина хоче, щоб її бачили, чули і зважали на неї окремо від братів і сестер. Вона хоче, щоб батьки сприймали її як окрему особистість і цінували її особливості. Наприклад, дитина може відчувати себе неповноцінною через те, що вона не така спортивна, як її брат. Якщо батьки при цьому виявляють до брата, який займається спортом, більший інтерес, ніж до неї самої, почуття її неповноцінності ще більше посилюється.

Між братами і сестрами дуже швидко виникає конкуренція. Оскільки дітям необхідні увага і любов батьків, вони починають конкурувати за їх схвалення. Якщо один з дітей постійно отримує увагу і визнання батьків, другий при цьому буде відчувати себе обділеним. Часто саме це і стає причиною для суперництва.

Як подолати суперництво між дітьми

- Враховуйте порядок народження дітей. Деякі батьки по-різному ставляться до своїх старших і молодших дітей. Прийнято вважати, що старша дитина більш відповідальна, і тому батьки дають їй більше свободи дій і менше лають за погану поведінку. Якщо молодша дитина відчуває, що її обмежують через те, що вона - молодша, у неї з'явиться почуття образи. Швидше за все, між братами або сестрами з'явиться суперництво.

- Слідкуйте за тим, щоб не навішувати на дітей ярлики. Якщо ви назвете одну дитину розумною, а іншу клоуном, це призведе до того, що друга дитина буде відчувати себе неповноцінною. Від цього зросте конкуренція між дітьми.

- Постарайтеся, щоб кожна дитина в родині відчула себе важливою. Нехай у вас ніколи не буде улюбленців. Дозвольте кожній дитині відчути, що її люблять. Цінуйте всі унікальні якості кожної дитини і говоріть їм про це. Обов'язково говоріть дітям, що у вас вистачить любові для кожного з них.

- Не втручайтесь у суперечки між дітьми. Не ставайте в них ні на чий бік і заохочуйте позитивні взаємини між дітьми. Перш за все визнайте, що у ваших дітей різні темпераменти, і допоможіть їм побачити кращі якості один одного. Поговоріть з дітьми про те, що їхні взаємини триватимуть все життя, тому їм варто навчитися поважати один одного.

- За необхідності станьте посередником у сварці між дітьми. Підкажіть їм, як можна вирішити проблему. Скажіть, що, якщо вони не знайдуть вирішення проблеми, їх обох чекає покарання. Така позиція позбавить вас від необхідності прийняти чиюсь сторону в суперечці, що могло б тільки посилити проблему.

- Поясніть дітям, що життя не завжди справедливе, а речі не завжди однозначні. Це допоможе дітям стати більш гнучкими.

- Дайте кожній дитині особистий простір. Добре, якщо у кожної дитини є свої іграшки і місце, де вона може самостійно пограти або відпочити. Приділяйте кожній дитині окремий час. Іноді дітям потрібен час, щоб побути наодинці, що сприяє розвитку індивідуальних якостей. Коли діти знову гратимуться разом, вони більше стануть цінувати особливості один одного.

- Спонукайте дітей піклуватися один про одного. Коли діти будуть відчувати прихильність один до одного, вони перестануть конфліктувати. Поясніть дітям, що кожен член сім'ї - це частина команди, і тому всі повинні діяти спільно.

- Знаходьте собі час для відпочинку. Спроби залагодити конфлікти між дітьми вимотують морально та емоційно. Якщо ви ніяк не можете впоратися з цією проблемою, проконсультуйтеся з сімейним психологом.

- Якщо суперництво між дітьми виходить з-під контролю, якщо діти завдають один одному фізичної шкоди або принижують один одного, варто звернутися до психолога.

Рекомендації для батьків

«Як контролювати час дитини за комп’ютером?»

В американському науковому журналі JAMAPediatrics була опублікована стаття, присвячена впливу електронних пристроїв на дітей. У статті були проаналізовані результати 58 досліджень про те, як час, проведений дітьми за комп'ютерами та іншими електронними пристроями, впливає на їх успішність. Було встановлено, що перегляд телепрограм і комп'ютерні ігри знижують успішність. Однак вчені не виявили прямої залежності між часом, який діти проводять за електронними пристроями, і показниками успішності.

Варто зауважити, що в окремих дослідженнях вчені стверджують, що такий зв'язок існує. Зрозуміло: якщо діти проводять за екранами занадто багато часу, це викликає низкупроблем: зниження успішності, дефіцитсну, низький рівень соціалізації, а також різні проблеми з фізичним і психічним здоров'ям.

Отримані результати підтверджують, що потрібні додаткові дослідження не тільки того, скільки часу діти проводять за електронними пристроями, а й того, які позитивні і негативні ефекти вони мають для успішності. У дослідженні висувається гіпотеза, що варто зменшити час на перегляд телевізора і комп'ютерні ігри в порівнянні з іншими заняттями. Вчені дійшли висновку, що батькам варто контролювати дітей і підлітків і скоротити час, який вони проводять за екранами, для того щоб підвищити успішність. Також у дослідженні йдеться, що дана проблема стосується підлітків більшою мірою, ніж дітей.

Контроль і обмеження - головні способи, за допомогою яких батьки можуть зменшити час, який діти проводять за екранами. Однак також варто запропонувати дітям альтернативні способи використання електронних пристроїв, а також альтернативні заняття, які відвернуть дітей від екранів.

Перш за все, у дитини не повинно бути доступу до смартфонів і планшетів під час навчання. Єдиний виняток може бути в тому випадку, якщо це передбачено навчальним завданням. Батьки повинні використовувати настройки батьківського контролю на комп'ютері, щоб бути впевненими, що дитина використовує його лише в навчальних цілях.

По-друге, слід заборонити дитині користуватися смартфоном у своїй спальні. Якщо цього не зробити, дитина буде грати в ігри або дивитися ролики на YouTube.

Слід обмежити використання будь-яких електронних пристроїв як мінімум за годину до сну. Випромінювання від екранів заважає дітям заснути. Замість цього можна запропонувати дітям інші, більш заспокійливі заняття - почитати книгу, послухати спокійну музику, прийняти теплу ванну або просто відпочити.

Пропонуйте дитині заняття, які замінили б їй комп'ютерні ігри. Це може бути фізична активність, читання, ігри з Лего або іншими іграшками. Дітям і підліткам необхідно більше часу проводити на вулиці. Якщо вони щодня не проводять на сонці протягом години і більше, в їх організмах виникає дефіцит вітаміну D. Діти повинні регулярно кататися на велосипедах і скейтах, грати в футбол, бігати. Вони повинні проявляти фізичну активність щодня як мінімум протягом години.

Слід заборонити використання мобільних телефонів під час прийому їжі. Це правило має поширюватися на будь-які прийоми їжі як вдома, так і в будь-яких інших місцях. Його повинні дотримуватися всі без винятку члени родини. Прийоми їжі - відмінний час для спілкування з родиною. Також під час прийому їжі слід отримувати задоволення від їжі та їсти усвідомлено.

Читайте дітям. Приділяйте цьому час щодня - це дуже важливо для всієї родини. Дослідження показують, що ми краще засвоюємо інформацію, коли читаємо паперові книги, ніж електронні. Обговорюйте прочитані книги з дітьми. Які персонажі їй сподобалися? З ким вона ототожнює себе? Запропонуйте дитині придумати іншу кінцівку історії. З підлітками ви можете читати одну і ту ж книгу, а потім обговорювати прочитане. Якщо підлітку сподобався фільм, знятий за книгою, запропонуйте йому прочитати її. Запишіть дитину в бібліотеку і запропонуйте їй вибрати потрібну їй книгу.

Експерти з дитячого розвитку рекомендують не давати дітям до півтора років електронних пристроїв. Дітям від двох років можна використовувати навчальні програми. Дітям від двох років і до підліткового віку слід обмежити час перегляду телевізора до години на день. Телевізор їм можна дивитися тільки після того, як вони зроблять домашнє завдання і виконають домашні обов'язки, і хоча б годину пограють на вулиці або проявлять якусь фізичну активність. Вся сім'я повинна відмовитися від перегляду телевізора під час їжі і перед сном.

Вам слід не тільки обмежувати час, проведений дитиною за екраном, але і заохочувати її творчо використовувати електронні пристрої. З їх допомогою дитина може знімати відео, фотографувати, вчитися грати на музичних інструментах, вчитися програмуванню тощо.

Щотижня виділяйте вечір, який ви будете проводити разом з сім'єю. Ви можете разом дивитися фільм, грати в настільні ігри, танцювати, співати тощо. Крім цього, ви можете у вихідний день сходити разом в парк, покататися на велосипеді або сходити на каток.

Бесіда

«Батьки в смартфоні: вплив на дітей»

Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.

Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.

Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я

Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі.

Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих людей і не схильні спонтанно спілкуватися з людьми. У такому випадку ми відчуваємо самотність, а не просто хвилювання, тому що шукаємо емоційного зв'язку і не знаходимо його.

По-друге, ми можемо відчувати самотність, якщо знаходимося поруч з сім'єю або друзями, і всі зайняті своїми мобільними телефонами, а не спілкуванням один з одним.

Дійсно, надмірна захопленість електронними гаджетами може призводити до того, що люди, навіть перебуваючи в компанії, відчувають себе самотніми. Найсильніше це проявляється, коли на сімейному святі на честь Дня народження когось із членів сім'ї або з іншого важливого приводу усі дивляться в свої смартфони.

Почуття самотності може бути реакцією на соціальну ізоляцію. Коли ми позбавлені можливості взаємодіяти з іншими людьми, ми відчуваємо себе самотніми. Раніше дитина, відчуваючи самотність, виходила зі своєї кімнати і грала з іншими дітьми у дворі, у крайньому випадку - дражнила брата або сестру або дошкуляла батькам своїми примхами. Ні у кого не було мобільних телефонів, а комп'ютери використовувалися тільки для ігор.

В останні роки користувачі смартфонів не тільки розучилися мислити самостійно, у всьому покладаючись на мобільний Інтернет, а й втратили свої соціальні навички. З кожним роком діти все рідше грають і спонтанно спілкуються з батьками. Це пов'язано з тим, що і ті, і інші все більше часу проводять за своїми смартфонами. Сучасні діти з ранніх років знають, які можливості для спілкування дає мобільний Інтернет. Вони захоплюються новими технологіями і не розуміють небезпек, які вони тягнуть за собою.

Сучасна молодь - покоління самотніх?

Багато з нас відчували самотність у певний момент свого життя, деякі схильні до такого почуття більше, ніж інші. Однак у результаті недавніх досліджень вчені дійшли висновку, що молоді люди частіше відчувають себе самотніми, ніж люди середнього і старшого віку. Вони недостатньо грали і спілкувалися з однолітками в дитинстві, будучи надто захопленими своїми смартфонами. Крім того, їх батьки теж водили їх на прогулянки і на дитячі свята, одночасно гортаючи стрічку в соціальних мережах.

Сьогодні батьки все частіше купують електронні іграшки навіть немовлятам і дошкільнятам. Це свідчить про їхню власну одержимості електронними пристроями. Поки діти розважаються натисканням кнопок, у батьків більше часу залишається на свої смартфони. Дослідники виявили, що ситуації, коли батьки вчать уроки разом з дитиною, і при цьому відволікаються на мобільні телефони (наприклад, відволікаються на дзвінки), негативно впливають на успішність дитини в школі.

Зрозуміло, у сучасному світі повністю ігнорувати електронні пристрої нерозумно. Однак необхідно більше уваги приділяти соціальним потребам кожного - від дітей до людей похилого віку.

Можливо, одна з причин самотності, яку відчуває сучасна молодь, це те, що вони - перше покоління, чиї батьки не приділяли їм належної уваги через електронні пристрої.

До появи електронної пошти та Інтернет-форумів молоді мами спілкувалися одна з одною по телефону. Однак вони швидко розуміли, що поки вони розмовляють, можуть трапитися неприємності: дитина може вкрасти цукерки зі столу, дивитися телевізор, якщо їй це заборонено, влаштувати бійку з братом тощо. Так чи інакше, розмови по телефону не могли бути довгими, тому що співрозмовниці на іншому кінці дроту теж потрібно було відходити від телефону.

Однак Інтернет-технології проникли у життя сучасних батьків так сильно, що відмовитися від них стало складніше. Чати, форуми, інтернет-магазини, соціальні мережі - все це забирає у батьків багато часу. Якщо дитині потрібен батьківський контроль, вона може відчувати себе самотньою, навіть якщо батьки перебувають з нею в одній кімнаті і зайняті своїми смартфонами.

Нестача контакту з батьками - головна причина самотності, яку відчуває сучасна молодь (так зване покоління мілленіалів). Вони не спілкувалися зі своїми батьками стільки, скільки попередні покоління. Тому і в спілкуванні з однолітками вони покладаються на електронні пристрої замість того, щоб навчитися реальному спілкуванню. Батькам варто самим обмежити свій час, який вони проводять за екранами смартфонів, замість того, щоб забороняти смартфони своїм дітям.

Чи варто в усьому звинувачувати інтернет?

Вплив цифрових технологій на взаємодію між людьми - це одна з причин «епідемії самотності». Але не можна звинувачувати в ній тільки смартфони або соціальні мережі. Ми багато часу проводимо, читаючи, коментуючи або публікуючи повідомлення в соціальних мережах. Наше мислення стало більш швидким, але при цьому ми стали забувати про емоційну сторону спілкування.

Сьогодні ми бачимо фотографію в профілі соцмережі і вирішуємо, чи хочемо ми дізнатися про цю людину більше. Ми читаємо інформацію профілю (часто - подану в кращому світлі) і припускаємо, що це за людина в реальному житті. Однак ми забуваємо, що відносини між людьми часто виникають з незбагненних причин, коли ми зустрічаємо когось в найнесподіваніших місцях (на вечірці, у поїзді тощо).

Соціальні мережі можуть познайомити нас з мільйонами нових людей, але тільки спілкування в реальному житті дозволяє знайомствам перерости в дружбу або відносини. Ніякі соціальні мережі цього дати не можуть.

Бесіда

«Як виростити дітей добре пристосованими до життя»

Ми не виховуємо дітей, щоб підготувати їх до дитинства - ми готуємо їх до дорослого життя. Ми здійснюємо певні дії для виховання наших дітей, і, виходячи з цього, діти розуміють, яка поведінка є нормальною. Вони закріплюють свої звички і моделі поведінки, які залишаються з ними і в дорослому житті.

Зрозуміло, що ми бажаємо своїм дітям тільки найкращого. Ми хочемо, щоб вони прожили щасливе життя, змогли подолати всі труднощі дорослого життя або просто краще вчилися в школі. Найчастіше ми просто хочемо, щоб вони досягли успіху в житті, і шукаємо поради, які могли б допомогти їм у цьому.

Але найкраще ми можемо допомогти нашим дітям, коли ми показуємо їм приклад, а не розповідаємо щось. За допомогою певних дій, які ви будете здійснювати в присутності вашої дитини, ви зможете виховати її успішною і добре пристосованою до дорослого життя. Нехай ваші діти бачать вас і беруть з вас приклад.

1. Долайте труднощі

Багато батьків намагаються не показувати дитині, що вони стикаються з труднощами, щоб не здатися в її очах слабкими. Але набагато важливіше показати дитині, як ви долаєте труднощі. Дозвольте дітям побачити, як ви не здаєтеся, як ретельно працюєте над тим, щоб вирішити проблему, як ви просите про допомогу тощо.

2. Плачте

Батьки сильно бентежаться, коли їм доводиться плакати в присутності своїх дітей. Але якщо ви будете це робити, ви покажете дитині, що це допомагає позбутися від почуття смутку. Дитина зрозуміє, що не потрібно приховувати почуття, які її обтяжують.

3. Цілуйтеся з чоловіком

Це може збентежити дитину, але разом з тим і буде корисним для неї. Особливо важливо виявляти прихильність до чоловіка в періоди, коли ви дуже завантажені на роботі. Навіть короткий поцілунок в щоку перед виходом з дому показує, що прихильність і сімейні відносини - це щось більше, ніж зручності, які приносить спільне проживання.

4. Проявляйте фізичну активність

Покажіть дитині, наскільки важливий здоровий спосіб життя і фізична активність. Можна навіть підкоригувати розклад, щоб сходити разом з дитиною на пробіжку або тренування. Не варто говорити дитині про те, що займатися спортом потрібно, щоб бути сильним і здоровим. Просто покажіть їй, що здоровий спосіб життя - це щось природне і само собою зрозуміле.

Головний ворог здорового способу життя - телевізор, комп'ютер і електронні гаджети. Тому звертайте увагу, скільки часу ви приділяєте їм.

5. Звертайте увагу на те, що відбувається навколо вас

Дитина не повинна думати, що всі і весь світ обертається навколо неї, і ви повинні показати їй в цьому приклад. Займайтеся волонтерською діяльністю і робіть добрі справи.

Один з найбільш ефективних способів дати дитині можливість відчути свою значимість - дозволити їй допомогти комусь або взяти участь в суспільно важливій справі. Покажіть їй приклад того, що навколишній світ важливіший, ніж егоїстичні мотиви.

6. Витрачайте гроші розумно

Добре, якщо добробут вашої сім'ї дозволяє вам не турбуватися про поточні витрати. Однак буде корисно залучати дитину до обговорення покупок. Чим раніше ви це зробите, тим швидше дитина зрозуміє, скільки коштують речі, і навчиться бути економною.

7. Вчіться новому

Деякі моделі поведінки батьків (наприклад, подолання труднощів або демонстрація складних почуттів) можуть здатися дитині нелогічними і створювати напругу. Також дитині може здатися нелогічним необхідність вчитися чомусь новому протягом усього життя.

Отриманню нових знань потрібно приділяти багато часу. Розуміння цього стане в нагоді дитині в дорослому житті. У неї повинні бути досить комфортні умови, щоб вчитися чомусь новому. Перш за все покажіть їй приклад. Наприклад, дитина проявляє більший інтерес до читання, коли бачить, що її батьки читають.

8. Будьте добрими до себе

Дослідження показують, що у дітей, самооцінка яких ґрунтується на схваленні оточуючих, частіше виникають психологічні проблеми. І навпаки, діти, самооцінка яких пов'язана з внутрішніми цінностями, краще навчаються в школі, рідше вживають алкоголь або наркотики, рідше страждають від розладів харчової поведінки тощо.

Навколишній світ таїть в собі багато загроз для дитячої самооцінки. Тому вам варто навчити її бути доброю до себе і пробачати собі дрібні слабкості. Це може виявитися важким завданням, особливо, якщо ви самі схильні ставити собі високу планку. Однак це може принести дитині величезну користь в майбутньому.

9. Аналізуйте свою поведінку і почуття

Схильність до роздумів може бути проявом духовності або просто самоаналізом. Так чи інакше, цьому варто приділяти час. Прийнято вважати, що самоаналіз - це щось протилежне рішучості і реальним діям. Хтось може сказати, що зайві роздуми завадять дитині досягти успіху в дорослому житті. Однак це не так. Роздуми допомагають їй глибше зрозуміти свою людську природу.

10. Проявляйте творчість

Люди можуть втрачати інтерес до своєї роботи з багатьох причин, але найчастіше це відбувається тоді, коли вони позбавляються можливості проявляти свою творчість, а робота перетворюється в рутину.

Привчіть дитину до творчих занять якомога раніше. Мова йде не про досягнення в мистецтві, а про самовираження.

Кращим способом навчити чогось дитину є хороший особистий приклад. Тому виконуйте дані дії в присутності дитини - і ви допоможете їй досягти успіху в житті.

Рекомендації для батьків

«Як зблизитись зі своєю дитиною»

Існує велика різниця між тим, щоб допомагати дитині, і робити щось за неї. Батьки часто вірять, що, якщо вони будуть вирішувати за дитину її проблеми, вона буде більше їх любити. Але це, швидше за все, призведе до того, що дитина буде рости примхливою і впевненою в тому, що всі навколо щось їй винні. Однак, якщо допомагати дитині правильно, ви можете зблизитися з нею і розвинути у неї сильний характер.

Здоровий спосіб допомогти дитині, котра бореться з труднощами, полягає в тому, щоб зрозуміти, що вона відчуває, а не намагатися все виправити. Коли батьки не ставлять на перше місце свої почуття з приводу ситуації, що склалася, а прислухаються до почуттів дитини, вони виявляють емпатію стосовно неї. Коли дитина відчуває, що її розуміють, вона не відчуває себе самотньою і стає більш впевненою у собі.

Перешкодою для прояву емпатії може стати те, що батьки можуть подумати: «Я не можу говорити про це з дитиною, тому що я не стикалася/стикався з такими ситуаціями». Однак справа не в ситуації, а в почуттях дитини. Наприклад, уявіть собі таку ситуацію: найкраща подруга вашої дочки раптово переїжджає до іншого міста. Можливо, ви не стикалися з подібним в дитинстві, але, швидше за все, ви знаєте, що таке втрата, страх самотності і тривога від того, що з новими друзями доведеться вибудовувати відносини заново. Виявляти емпатію легше, якщо батьки зосереджують увагу на почуттях дитини, а не намагаються виправити ситуацію.

Прислухатися до почуттів і залишатися в теперішньому моменті дуже важливо. Наприклад, уявіть таку ситуацію: ваша дочка зізнається вам, що їй страшно йти в школу без своєї подруги. Зосередьтеся на її почуттях: «Ти виглядаєш сумною і наляканою. Мені дуже шкода. Ти маєш повне право сумувати. На твоєму місці я б теж сумувала. Я тебе розумію».

Відображення і визнання почуттів дитини заспокоює її і зближує з батьками. У такому емоційному стані вона краще сприймає підтримку і поради батьків. Тому скажіть їй: «Я знаю, що тобі боляче і ти відчуваєш себе самотньо. Я завжди буду поруч».

Зазвичай прояву емпатії буває досить, щоб допомогти дитині. З підтримкою батьків дитина може знайти спосіб впоратися зі своїми труднощами. Маючи таку підтримку, ваша дочка зможе швидко знайти нових друзів. Вона не тільки знайде віру в свої сили, але і зблизиться з вами.

Психологи стверджують, що безпечна прихильність дитини до батьків допомагає їй уникнути депресії і тривожності. Виявляючи емпатію, ви формуєте у неї таку прихильність до вас. Емпатія включає в себе чотири компоненти.

1. Емоційна реакція і самосвідомість.Це здатність батьків на мить відчути те, що відчуває дитина, і при цьому зберігати самовладання, усвідомлюючи, що ви залишаєтеся батьками. Якщо ви втратите самовладання, це не допоможе впоратися з ситуацією, а тільки посилить її.

2. Здатність побачити ситуацію з точки зору дитини.Дуже важливо не нав'язувати дитині свою точку зору, а спробувати зрозуміти її позицію. Наприклад, фраза: «У мене ніколи не було кращої подруги - і я в порядку. Просто знайди собі нових друзів» - не допоможе, тому що вона заперечує почуття дитини.

3. Емоційна регуляція.Ставлячи себе на місце дитини, щоб зрозуміти її почуття, батьки не дають можливості емоціям, які переживає дитина, взяти верх. Їх завдання - спокійно і з співчуттям повідомити дитині, що вони розуміють її почуття.

4. Розуміння ситуації.Батьки повинні пам'ятати про труднощі, з якими зіткнулась дитина. Наприклад, дівчинка-підліток буде важче переносити розлуку з найкращою подругою, ніж учениця молодших класів. Стосунки з однолітками особливо важливі в підлітковому віці.

Допомогти дитині, яка відчуває неприємні почуття, дуже важливо. Але ви повинні це робити так, щоб дитина не почала думати, що всі їй щось винні. Співпереживання й емпатія - хороший спосіб зберегти близькість з дитиною, зміцнити її характер і почуття власної гідності.

Рекомендації

«Якщо дитина не підкоряється правилам»

Сьогодні дитячі психологи розходяться в думках про те, як правильно виховувати дітей, як правильно застосовувати принципи позитивної дисципліни, які правила підходять для різних вікових груп дітей тощо.

Від батьків досить часто можна почути: «Ми намагалися встановлювати правила для своєї дитини. Ми пояснювали, що, якщо дитина буде їх порушувати, її чекатимуть наслідки. Ми зробили все, що могли - і це не дало ніякого результату. Наша дитина так і залишилась некерованою (грубою, зухвалою тощо). Якщо ви виховуєте дитину, можливо, вам теж приходили в голову подібні думки.

Багато батьків перепробували всі можливі способи, щоб дисциплінувати дитину, і досі впевнені, що нічого не працює. Те, що дитина не реагує ні на які способи привчити її до дисципліни, тільки дратує батьків. Якщо все це знайомо і вам, поставте собі кілька запитань:

1. Чи послідовна я в своїх правилах чи застосовую їх час від часу?

Послідовність у правилах дисципліни необхідна для того, щоб виховувати дитину ефективно. Якщо батьки застосовують наслідки у вихованні дитини тільки від випадку до випадку, вона може швидко зрозуміти, що батьки непослідовні і можуть передумати. Дитина може спробувати використовувати це в своїх інтересах. Наприклад, вона може подумати: «Я спробую порушити правила - можливо, мене не покарають».

Для батьків може бути корисно спробувати бути більш послідовними в своїх правилах, перш ніж думати, що наслідки для дитини не працюють.

2. Чи всі заодно в даній ситуації?

Іноді буває так, що інші родичі (бабусі, дідусі тощо) не знають про правила і наслідки, які ви встановлюєте для дитини. Іноді вони свідомо порушують правила, коли вас немає поруч. Це може стати проблемою.

Діти завжди беруть приклад зі своїх батьків, але й інші близькі родичі теж можуть мати вплив на них. У таких ситуаціях варто взяти ініціативу в свої руки і переконатися, що у вихованні дитини всі заодно. Це буде тільки на благо дитині.

3. Чи відстежую я поведінку своєї дитини?

Для цього ви можете використовувати «таблицю відповідальності». Це хороший спосіб пояснити дитині правила, обов'язки по дому або бажану поведінку, а також повідомити, які наслідки її чекають у випадку, якщо вона не буде дотримуватися правил.

Перевага такого способу в тому, що він може швидко покласти край суперечкам з дитиною з приводу того, чи справедливо ви чините по відношенню до неї. Ви завжди можете аргументувати свої дії тим, що «так написано в таблиці».

Якщо дитина виконує домашні обов'язки або дотримується правил, вона отримує галочку або зірочку. Якщо ж ні, ви можете запитати дитину: «Які наслідки передбачені за те, що ти зробив (або, навпаки, не зробив)?»

«Таблиці відповідальності» можуть допомогти дитині стати більш самостійною. Також вони допомагають їй зміцнити впевненість у собі, тому що дитина починає думати: «Я можу бути організованою. Я можу доводити справу до кінця. Я молодець. Я здатна на багато що».

4. Які наслідки я застосовую? Чи достатньо вони суворі?

Наслідки найбільш ефективні тоді, коли дитина тимчасово позбавляється привілеїв - не може дивитися телевізор, грати в комп'ютерні ігри, гуляти з друзями тощо.

Якщо наслідки будуть дуже м'якими, дитина навряд чи захоче підкорятися. Коли батьки встановлюють правило і вимагають його дотримання, залишаючись при цьому непохитними, але люблячими, коли вони застосовують наслідки за недотримання цих правил, вони роблять дитині величезну послугу. Вони не злі - вони просто ефективно виховують дитину.

Зрештою, якщо не батьки навчать дитину тому, що за кожним неправильним вибором чекають погані наслідки, то хто ж?

Тому перш ніж думати, що дитина некерована і не підкоряється ніяким правилам, батьки повинні відповісти на чотири запитання, описаних вище, і скорегувати свій підхід. І дитина, котра раніше здавалась неслухняною, зміниться.

Бесіда

«Як підвищити успішність дитини в школі?»

Коли дитина йде в школу, батьки з усіх сил намагаються допомогти їй в навчанні і сприяти її успішності. Однак часто вони не знають, як це зробити. Це викликає у них стрес і почуття тривоги.

Здавалося б, і батьки, і вчителі докладають багато зусиль для того, щоб допомогти дитині успішно навчатися. Чому ж у результаті в учнів все одно виникають труднощі в навчанні, а батьки відчувають розчарування і тривогу?

Часто проблема полягає в тому, що батьки неправильно визначають свою роль у цьому процесі. У той час, як вчителі чітко знають, які педагогічні методи потрібно застосовувати в тих чи інших ситуаціях, батьки нерідко просто не знають, що їм робити.

Багато вчителів погодяться з тим, що їм легше працювати з дітьми, які готові до школи. Цей факт здається очевидним, але тут є кілька нюансів, які батьки іноді неправильно розуміють.

Якщо запитати у батьків, що вони розуміють під фразою «дитина готова до школи», більшість з них відповість, що дитина повинна оволодіти всіма необхідними навичками до того, як піде в школу (тобто вміти писати, читати, рахувати, володіти достатнім словниковим запасом тощо).

На жаль, іноді цього буває недостатньо.

Готовність до школи більше стосується психологічних якостей і навичок, таких як розвинене мислення, стійкість психіки, позитивне ставлення до навчання, сміливість і впевненість у собі.

Правда полягає в тому, що, коли дитина буде впевнена в собі і готова ризикувати і вчитися на своїх помилках, учитель швидше зможе привести її до успіху. Імовірність того, що у такої дитини буде висока успішність, завжди вища.

За таких умов вчителю буде легше керувати навчальним процесом, надавати дитині підтримку і виправляти її помилки.

І, зауважте, всі ці якості пов'язані не з інтелектуальними здібностями дитини, а з її мисленням і ставленням до навчання.

Для дітей навчання в школі може бути складним і втомливим. Ситуація ускладнюється тим, що з кожним роком діти змушені обробляти все більші обсяги інформації. Протягом дня дитина взаємодіє з великою кількістю людей - як дорослих, так і однолітків.

З перших днів навчання в школі до дитини відразу ставляться великі очікування. Вчителі, батьки, друзі - всі чекають від неї певної поведінки або навчальних досягнень. Для дитини це може бути виснажливо, і вона не завжди може розуміти, чого від неї чекають. Особливо, якщо вона вчиться в школі зовсім недавно.

Коли дитина приходить додому після навчання, їй потрібне місце, щоб випустити пару. Їй потрібен безпечний простір, де оточуючі знають і розуміють її поведінку і особливості характеру.

Чи помічали ви коли-небудь, що дитина, повертаючись додому, буває незадоволеною, роздратованою і навіть агресивною? Можливо, це не так погано, як вам здається?

Не забувайте, що дитина весь день намагалась вести себе відповідно до очікувань оточуючих. І, якщо вона вважає будинок безпечним і комфортним місцем, вона може розслабитися і не приховувати свої емоції. Завдання батьків у таких ситуаціях полягає в тому, щоб навчити її справлятися зі своєю емоційним навантаженням, не завдаючи нікому шкоди.

Наші діти відчувають потребу в любові і розумінні. У школі дитина не може повністю задовольнити ці потреби. Тому, коли вона приходить зі школи, їй не потрібен наставник або хтось, хто буде нагадувати їй про невивчені уроки.

Щоб зрозуміти, що насправді потрібно дитині, згадайте себе після важкого робочого дня. Ймовірно, вам потрібно:

- зручне місце, де ви зможете присісти;

- комфортне середовище, у якому ви зможете поговорити з кимось або висловити свої емоції;

- близька людина, яка буде вас любити і приймати такими, як є.

Знову ж таки, це не має нічого спільного з тим, що зазвичай роблять батьки. Замість того щоб дозволити дитині розслабитися, вони постійно нагадують їй, що пора вчити уроки, і контролюють її.

Коли мова йде про успішність дитини в школі, батьки, перш за все, повинні створити їй люблячу атмосферу вдома та розвивати її допитливість.

Коли дитина не хоче вчити уроки, зазвичай вона заперечує: «Як це мені знадобиться в майбутньому?» Батьки повинні запастися терпінням і пробудити інтерес дитини до всього, що вона вчить у школі.

Вчителю важко навчити чогось дитину, якщо вона не готова до школи. Це пов'язано не стільки з відсутністю необхідних навичок, скільки з психологічною готовністю. Якщо дитина готова психологічно, вчитель може допомогти їй розвинути навички.

У свою чергу, батьки відчувають труднощі, коли дитина повертається зі школи втомленою і більше не хоче нічого вчити до кінця дня.

Щоб така зневіра не наростала, батьки повинні змінити свій підхід до навчання дитини. На навчальний процес потрібно подивитися, як на захопливу пригоду і можливість якісно провести час разом з дитиною. Будь-яка невдача в навчанні дитини повинна сприйматися як стимул до подальших досліджень. Вчителі теж відіграють у цьому процесі важливу роль, підтримуючи батьків у такому починанні. Крім того, вчителі повинні давати рівно стільки домашніх завдань, щоб дитина поверталась до школи відпочилою і повною сил для подальшого навчання.

Щоб забезпечити це, вам, можливо, буде потрібен час. Але якщо вам це вдасться, ви зможете пробудити інтерес дитини до навчання. У майбутньому вона сама буде прагнути пізнавати нове.

Щоб досягти цього, запам'ятайте одне просте правило: не прагніть, щоб дитина вчилася ідеально.

Якщо все це здається вам завданням, яке неможливо виконати, пам'ятайте, що навіть маленькі кроки в цьому напрямку - це вже добре. Навіть краще, якщо дитина бачить, як ми поступово змінюємо своє ставлення до її навчання. Це означає, що ми визнаємо перед дитиною право кожного стикатися з труднощами.

Якщо ви зірвалися на свою дитину через те, що у вас був важкий день, ви повинні вибачитися перед нею. І повірте: дитина почне чинити так само, адже вона бере з вас приклад. Головне, що ми використовуємо весь свій досвід для того, щоб зміцнити свій зв'язок з дитиною, а не авторитет або владу в родині.

Ви не повинні бути для дитини ще одним учителем. І вам не потрібно бути ідеальними.

Діти не мають потреби в ідеальних вас. Їм просто потрібні ви - такі, як є.

Бесід

«Заняття спортом і емоційна гнучкість у дітей»

Коли дитина досягає віку 5-6 років, батьки часто замислюються про те, щоб віддати її в спортивну секцію. І це розумне рішення. Недавнє дослідження канадських психологів показало, що діти, які виявляють фізичну активність у молодшому віці, у віці 12 років менш схильні до емоційних проблем, ніж їх однолітки.

«Усі батьки хочуть виховати свою дитину емоційно стійкою, - каже ініціатор дослідження, професор психології Монреальського університету Фредерік Бриер. - Молодший шкільний вік дуже важливий для розвитку емоційної гнучкості і вміння пристосовуватися».

Бриер стверджує, що фізична активність має для дітей безліч переваг. Всім батькам добре відомо, який шкідливий для дитини малорухливий спосіб життя. Однак, крім цього, рухливі ігри та заняття спортом розвивають дитину фізично і розумово. І багато батьків інстинктивно здогадуються про це.

Це припущення було перевірено канадськими вченими в ході дослідження, у якому взяли участь канадські діти шкільного віку.

Суть дослідження полягала в тому, що вчені спостерігали за дітьми з моменту народження до 12-річного віку. Вчені хотіли з'ясувати, чи впливають постійні заняття спортом у віці від 6 до 10 років на рівень стресу, тривожності, сором'язливості і соціальної ізоляції у віці 12 років, коли у дитини виникає підвищений ризик таких емоційних станів.

Спостереження за дітьми проводилось з моменту народження, щоб вчені могли ретельно дослідити сімейні умови, які могли вплинути на емоційний розвиток дитини.

У період, коли учасникам дослідження було від 6 до 10 років, їх батьки повідомляли, чи займалась їх дитина спортом або іншими видами фізичної активності. Коли діти досягали 12-річного віку, вчителі повідомляли про рівень стресу, тривожності, сором'язливості та соціальної ізоляції, який вони відчувають.

У результаті дослідження було встановлено, що діти, які у віці від 6 до 10 років регулярно займалися спортом, рідше страждали від емоційних проблем в 12-річному віці, ніж їх однолітки, які не займалися спортом регулярно. Такі особливості ніяк не були пов'язані ні з сімейними умовами, у яких виховувалися діти, які брали участь в експерименті, ні з індивідуальними особливостями їх психіки.

Фредерік Бриер стверджує: «У результаті дослідження ми дійшли висновку, що активні заняття дітей спортом сприяють їх всебічному розвитку. Фізична активність приносить велику користь не тільки в плані фізичного розвитку, а й формування соціальних навичок, і емоційної стійкості.

Емоційна стійкість вкрай важлива для дітей, які переходять від початкової до середньої школи, тому що в цей період перед ними виникають більш складні завдання. Тому заклик до батьків підтримувати фізичну активність своїх дітей - це не просто данина моді, а цілком обґрунтована рекомендація, яка принесе дитині велику користь».

Бесіда

«Суворе виховання: ризики для здоров’я дитини»

Американські вчені в ході недавнього дослідження прийшли до висновку, що неправильний стиль виховання має негативні наслідки для здоров'я дітей навіть у зрілому віці.

Дослідження показало, що теломери - захисні ковпачки на закінченнях ланцюжків ДНК - у людей, які вважали, що батьки виховували їх строго, були в середньому на 25% меншими, ніж у інших учасників експерименту, які вважали, що їх виховували з теплотою.

Дослідники прийшли до висновку, що стрес у ранньому віці пов'язаний з більш короткими теломерами. А це означає, що люди, які відчували стрес в дитинстві, схильні до прискореного клітинного старіння і ризику розвитку різних захворювань у зрілому віці.

Керівник експерименту Реймонд Кнутсен стверджує: «Довгий час теломери вважалися своєрідними «генетичними годинниками». Але тепер ми знаємо, що, якщо людина перебуває у стресовому стані в ранньому віці, її теломери коротшають. Через це виникає ризик багатьох захворювань і передчасної смерті. Кожен раз, коли клітини діляться, теломери коротшають, а тривалість життя скорочується».

Цікаво, що генетичні мутації, які відбуваються в теломерах, викликають ряд рідкісних захворювань, що призводять до передчасного старіння. «Однак ми встановили, що певні клітини організму виробляють фермент теломеразу, здатну відновлювати теломери», - заявляє Реймонд Кнутсен.

У дослідженні взяли участь 200 осіб. Воно тривало протягом п'яти років. Окремо були проаналізовані дані чоловіків і жінок.

У дослідженні детально розглядається вплив стилю виховання батьків на стан теломерів дитини. «Стиль виховання дитини - це ключ до розуміння її генетики», - говорить Реймонд Кнутсен.

У дослідженні також було встановлено взаємозв'язок між стилем виховання дитини, довжиною її теломерів і такими факторами, як успішність і індекс маси тіла.

«Люди, які були схильні до суворого виховання, частіше мали проблеми з надлишковою вагою і мали низький рівень освіти» - заявив Реймонд Кнутсен. У результаті дослідження було зроблено висновок про те, що розумова діяльність і нормальний індекс маси тіла можуть у деякій мірі запобігати старінню клітин і, таким чином, протидіяти суворому вихованню, пережитому в дитинстві.

Бесіда

«Врівноваженість дитини та атмосфера в сім’ї»

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти виросли щасливими, здоровими і врівноваженими. Щоб досягти цієї мети, багато батьків читають книги і матеріали в Інтернеті про розвиток, психологію дитини і методи виховання. Однак при цьому вони не зважають на той факт, що для виховання дітей більш важливим є щоденна взаємодія з ними. Атмосфера в родині відіграє важливу роль для психічного здоров'я і благополуччя всіх її членів.

Психологи стверджують, що відчуття безпеки і любові в сім'ї, час, який дитина проводить разом з сім'єю, спільні заняття, такі як ігри, читання книг або спілкування - дуже важливі для неї, не менш, ніж правильне харчування, фізична активність і сон.

Постійна залученість дитини до справ сім'ї також сприяє тому, що вона починає відчувати емоційний зв'язок з родиною, краще адаптується до соціуму і відчуває задоволеність сімейним життям. Однак для цього батькам слід не просто більше залучати дитину до сімейних справ, а вигадувати спільні заняття, які будуть подобатися всім членам сім'ї.

Американські психологи виділили 5 типів дій, які створюють позитивну атмосферу в сім'ї: турботливі відносини, встановлення ритуалів, встановлення очікувань, адаптація до труднощів і зв'язок з навколишнім світом. Всі 5 типів дій мають великий вплив на якість сімейного життя і міцність взаємовідносин між її членами.

Батьки можуть думати, що, коли вони залучають дітей до різних позашкільних занять і допомагають робити уроки, то це забезпечить їм успішне майбутнє. Однак при цьому вони можуть проводити з дітьми мало часу, і в цьому їхня помилка.

Коли батьки проводять з дитиною багато часу, коли вони спілкуються і веселяться - це приносить величезну користь. Так дитина відчуває, що її цінують і люблять, і це почуття залишається з нею на довгі роки. Вона отримує можливість переймати життєві цінності своїх батьків. У свою чергу, батьки можуть більше дізнатися про свою дитину, про її переваги і недоліки. Таким чином, батьки краще розуміють, як можуть підтримати дитину або навчити її чогось.

Коли батьки проводять з дитиною час наодинці, вона отримує можливість вільно висловлювати свої думки і почуття. Між дитиною і батьками зміцнюється емоційний зв'язок, завдяки чому вона стає більш впевненою у собі і своїх силах.

Розглянемо кілька занять, які можуть в цьому допомогти:

1. Вживайте їжу всією сім'єю.Це заняття передбачає, що всі члени сім'ї спільно обговорюють меню, допомагають у приготуванні страв, накривають на стіл і прибирають зі столу після вживання їжі. Важливо, щоб при цьому були присутні всі члени сім'ї. Візьміть за правило, щоб на час сімейних сніданків або вечерь ніхто не користувався мобільними телефонами або будь-якими іншими електронними пристроями. Використовуйте цей час для того, щоб обговорити справи кожного з членів сім'ї або спланувати щось разом.

2. Візьміть за звичку читати разом з дитиною книги кілька разів на тиждень.У старших дітей і підлітків можна запитати, яку книгу вони зараз читають, і прочитати її самим. В обох випадках обговорюйте прочитані книги з дитиною. Запитайте, що їй сподобалося в книзі. Якщо книга художня, запитаєте, що дитина думає про її розв'язку або будь-які інші елементи сюжету. Також запитайте, чи нагадують їй герої книги когось із її знайомих. Обговорюйте цінності й особливості характеру героїв. Якщо книга документальна, почніть з того, що запитайте дитину, чому вона вибрала саме її. Після цього можна поговорити про тему книги і інтереси дитини. Запитайте, чому вона навчилась, прочитавши цю книгу, і як буде застосовувати отриману інформацію.

3. Відвідуйте разом з дитиною громадські заходи.Це можуть бути концерти, паради або благодійні заходи.

4. Плануйте вечори ігор разом з сім'єю.Це можуть бути настільні або комп'ютерні ігри. Це заняття принесе дитині багато задоволення.

5. Обмінюйся з дитиною улюбленою музикою- слухайте її разом, співайте або навіть танцюйте.

6. Разом з дитиною займайтеся спортом або іншими заняттями, які передбачають фізичну активність.З маленькими дітьми ви можете просто грати у квача або футбол. Пізніше ви можете разом ходити в спортзал або басейн. Запускайте повітряного змія. Кидайте фрісбі. Використовуйте всі способи разом проявляти фізичну активність і отримуйте від цього задоволення.

7. Побудуйте разом з дитиною вежу з кубиків або лего.

8. Подивіться разом з дитиною кіно - вдома або в кінотеатрі.Обговоріть переглянутий фільм. Подумайте, у чому він може бути повчальним. Обговоріть з дитиною героїв, сюжет і цінності, представлені у фільмі.

9. Плануйте сімейні заходи на вихідні:катання на велосипедах, поїздки за місто, пікніки тощо.

Це лише деякі заняття, якими ви можете займатися всією сім'єю. Обговоріть з членами сім'ї, як можна розширити цей список, і сплануйте ваші спільні заняття. Ви зрозумієте, що спільне проведення часу і веселощі зміцнюють емоційний зв'язок між вами і дитиною, сприяють відкритому спілкуванню і дають усім вам можливість краще пізнати один одного. Також ви можете обговорити з дитиною різні питання, поділитися своїми цінностями і навчитися один в одного чомусь новому.

Врешті, такі заняття згуртують вашу сім'ю і зроблять її більш дружньою. У ній дитина буде відчувати, що її люблять і приймають. Ви всі поступово почнете розуміти і цінувати один одного.

Рекомендації

«Щоденні дії, що доводять дитині любов»

Кожна дитина потребує любові, уваги та часу, який батьки проводитимуть з нею. Ви повинні допомогти своїм дітям відчути себе в безпеці і зміцнити їх впевненість у собі. Так ви зробите великий внесок в їх майбутнє.

Найбільше на дитину впливають звички і ритуали, прийняті у вашій родині. Навіть у дні, коли ви дуже зайняті, ви можете показати своїй дитині, що ви дбаєте про неї.

Щоб дитина завжди відчувала, що її люблять і цінують, дотримуйтеся наступних рекомендацій.

1. Будьте уважні.Коли дитина хоче поговорити з вами, вислухайте її. Відкладіть усі справи і підтримуйте зоровий контакт з нею. Покажіть їй, що вам цікаво те, що вона вам розповідає - чи йде мова про комах, фільм, який ви дивилися багато разів, або щось іще. Якщо ви не можете негайно кинути своє заняття, скажіть про це дитині і поверніться до розмови, як тільки у вас з'явиться вільний час і ви зможете приділити їй увагу.

2. Покажіть дитині свою прихильність.Регулярно обіймайте і цілуйте її. Фізичний контакт допомагає вам емоційно зблизитися. Дослідження психологів показують, що прихильність батьків до дітей допомагає їм краще спілкуватися і підвищує дитячу самооцінку. У таких дітей рідше спостерігаються психологічні та поведінкові проблеми.

3. Щиро хваліть дитину.Коли мова йде про похвалу, якість виявляється важливіша за кількість. Говоріть дитині, що ви пишаєтеся нею через те, що вона старається, незалежно від результату. Суть не в тому, щоб хвалити дитину за все, чим вона займається, а в тих випадках, коли вона пробує щось нове для себе або старанно працює над досягненням мети.

4. Звертайтеся до дитини за допомогою.Заручіться підтримкою дитини в домашніх справах. Ви можете попросити дитину накрити обідній стіл, винести сміття або погуляти з собакою. Говоріть дитині, як ви цінуєте те, що вона допомагає вам по дому. Дайте дитині можливість навчити вас чогось, наприклад, пояснити незрозуміле слово або показати, як користуватися яким-небудь додатком на телефоні. Не забувайте дякувати дитині за це.

5. Гуляйте разом з дитиною.Знайдіть час для того, щоб погуляти з дитиною. Можливо, ваша дитина буде довго збиратися, і прогулянка займе у вас багато часу, але повірте: час, який ви проводите разом з нею, і розмови під час прогулянки того варті.

6. Створюйте ритуали перед сном.Час, коли ви укладаєте дитину спати - це ідеальна можливість зміцнити ваш з нею емоційний зв'язок. Обіймайте дитину і читайте їй книги. Складайте з дитиною історії на основі подій, які трапилися з нею. Розповідайте один одному про моменти протягом дня, котрий минув, за які ви вдячні.

7. Вечеряйте всією сім'єю.Дослідження психологів показали, що регулярні сімейні вечері добре позначаються на фізичній, розумовій та емоційній сферах дитини. Сімейні вечері - це можливість провести якісний час у колі сім'ї. Візьміть за правило, щоб ніхто не брав за стіл мобільні телефони та інші електронні пристрої. Так ніхто не буде відволікатися під час вечері. Дитина відчує себе важливою і цінною, коли побачить, що батьки щиро цікавляться, як пройшов її день, і самі діляться з нею враженнями.

Заняття, які дозволять дитині відчути себе особливою

Заздалегідь продумані сюрпризи і випадкові частування допомагають дитині відчути себе важливою. Є багато способів зробити день вашої дитини більш радісним. І на це не потрібно витрачати великих грошей.

Для цього використовуйте наступні способи:

1. Пишіть дитині листи.Сьогодні звичайні паперові листи - така рідкість, що кожен, хто його отримує, може відчути себе особливим. Напишіть дитині листа і відправте його поштою. Підпишіть їй листівку «просто так». Повірте: дитина ніколи цього не забуде.

2. Плануйте прогулянки.Прогулянки містом не тільки допоможуть вам краще провести час у колі сім'ї, а й навчать дитину того, чого її не вчать у школу. Сходіть з дитиною до місцевого музею. По дорозі додому обговоріть з нею, що ви побачили. Візьміть її до бібліотеки. Запропонуйте їй вибрати кілька книг. Почитайте їх у той же день перед сном.

3. Відзначайте свята.Встановіть сімейні традиції: святкуйте Дні народження всіх членів сім'ї, Новий рік та інші важливі для вашої родини дати. Навіть такі маленькі сімейні ритуали, як традиція разом пекти пиріг у вихідні, може залишити у дитини приємні спогади на довгі роки.

Якщо дитина відчуває себе важливою і цінною в колі сім'ї, то в майбутньому вона може стати щасливим і відповідальним дорослим.

Бесіда

«Уроки, які дитина повинна засвоїти до 10 років»

Виховувати дітей не так уже й складно, як здається на перший погляд. Так, час від часу всі батьки стикаються з труднощами. Але, у підсумку, їх роль зводиться до виконання простих завдань:

- піклуватися про дитину, як про самого себе;

- показувати дитині приклад поведінки, яку вони бажають, щоб вона засвоїла;

- навчити дитину відрізняти гарне від поганого;

- оберігати дитину від небезпеки;

- любити дитину безумовно.

Коли дитині виповниться 10 років, вона має засвоїти 10 простих уроків. І батьки повинні їй у цьому допомогти.

1. Бути добрим – одне з головних життєвих досягнень

Інші здобутки (наприклад, гарні оцінки в школі або перемоги у спорті) також мають вагу. Але найважливіше – це те, як дитина ставиться до людей і самої себе. Любов і доброта – ось що справді важливе в житті.

2. Любові досить для всіх

Якщо у вас одна дитина, говоріть їй: «Я люблю і тебе, і тата». Якщо у вас декілька дітей, говоріть їм: «Я люблю тебе і твого брата / сестру. Любові вистачить для всіх, я люблю вас однаково».

3. Твої зовнішність і тіло прекрасні

Повторюйте це дитині щоразу, коли вона почне в цьому сумніватися.

4. Важливо піклуватися про своє тіло

Дитина має піклуватися про гігієну. Годуйте її достатньо, але не надміру. Дбайте, щоб організм дитини був здоровим і сильним. Поговоріть із дитиною про те, яке чудове її тіло, адже завдяки йому вона має змогу бігати, обніматися, їсти й робити ще дуже багато приємних речей.

5. Кожна людина унікальна

Кожен із нас має унікальні здібності й таланти. Тому дитині не потрібно бути кращою у всьому: вона просто повинна намагатися виконувати свої справи якомога якісніше.

6. Ти не самотній

Говоріть дитині: «Навіть якщо мене немає поруч, я завжди пам'ятаю про тебе й люблю тебе».

7. Важливо ділитися з іншими

Поясніть дитині, що важливо ділитися з іншими дітьми іграшками, думками, навчати інших того, що вона сама вміє (наприклад, зав'язувати шнурки або кидати м'яч). Показуйте дитині приклад такої поведінки.

8. Іноді говорити «ні» – це нормально

Якщо дитина має якусь особливу для неї іграшку, якою не бажає ні з ким ділитися (наприклад, бабусин подарунок), цілком прийнятно сказати: «Я не хочу ділитися». Не обов'язково завжди погоджуватися із чиїмись проханнями. Але навіть відмовляючи комусь, дитина при цьому повинна виявляти доброту.

9. Дуже важливо поважати своїх батьків

Говоріть дитині: «Усе, що ми з татом робимо, – це тому, що любимо тебе. Ми хочемо, щоб ти був у безпеці. Ми хочемо, щоб ти жив якнайкраще». Демонструйте дитині позитивний приклад: ставтеся до себе й інших із повагою.

10. Що б не трапилося, ми завжди будемо тебе любити

Говоріть такі слова дитині якомога частіше, адже вони допоможуть їй почуватися потрібною й любимою.

Бесіда

«Чарівне слово допоможе у вихованні дитини»

Є одне чарівне слово, здатне зарадити батькам у ситуаціях, коли дитина відчуває складні емоції. Імовірно, ви подумали про такі слова, як «любов», «турбота» тощо, проте йдеться про інше слово. На нього зазвичай не звертають уваги, бо воно належить до службових, утім, зауважимо, має велику силу у вихованні дітей.

Це слово «і». Його сила проявляється тоді, коли ви замінюєте ним слово «але». Слово «але» заперечує будь-яку точку зору, а слово «і» вносить у неї ті чи інші нюанси.

Пропонуємо розглянути, як побудова фраз, які ви вимовляєте дитині, впливає на їх зміст.

1. «Я розумію, що брат образив тебе, і я рада, що ти мені це розповів» і «Я розумію, що брат образив тебе, але я рада, що ти мені це розповів».

Слово «і» тут увиразнює почуття дитини: перша частина фрази дає дитині зрозуміти, що ви почули її, а друга – підкреслює важливість того, що вона поділилася з вами своїми почуттями. У підсумку дитина засвоїть, наскільки важливо ділитися своїми почуттями з близькими людьми.

У подібних фразах із словом «але» також представлені дві точки зору. Однак така фраза виглядає як розрада, і при цьому втрачається більш важливий сенс вказаного висловлювання – радість від того, що дитина поділилася своїми почуттями. Відтак вона може подумати, що її не розуміють або на її почуття не зважають. Але коли ви послуговуєтеся словом «і», обидві частини такої фрази рівнозначні, тому дитина сприймає обидва послання, які містить зазначена фраза.

2. «Я захоплена тим, як спритно ти заліз на дерево, і я хвилююся, що ти можеш упасти» і «Я захоплена тим, як спритно ти заліз на дерево, але я хвилююся, що ти можеш упасти».

У першій фразі за допомогою слова «і» представлено дві різні емоції, які матір відчуває відносно дитини. Ці емоції одночасні й рівнозначні. Мати схвалює почуття й поведінку дитини в описаній ситуації, визнаючи при цьому ризикованість її дій. Така фраза звучить як заклик дитини до обережності, а не критика або ігнорування її почуттів.

3. «Здається, ти хотів їй щось показати, і вона відчула, що ти її не слухаєш» і «Здається, ти хотів їй щось показати, але вона відчула, що ти її не слухаєш».

У цьому випадку слова «і» й «але» цілковито змінюють зміст фрази. Якщо ви використовуєте слово «але», дитина може зробити висновок, що емоції іншої людини важливіші за її власні.

Якщо ж послуговуєтеся словом «і», то представляєте дитині дві протилежні точки зору на ситуацію і два почуття, що суперечать один одному. У підсумку дитина зрозуміє, що у світі є й інші точки зору, що світ насправді складніший, ніж їй здається на перший погляд. На основі такої фрази вона зможе зробити висновок: кожна людина насамперед звертає увагу на власні почуття. Однак якщо бути уважним до почуттів іншої людини, можна уникнути багатьох конфліктів.

Сприйнятливість до почуттів та емоцій інших, яка в психології називається менталізацією, передбачає здатність брати до уваги думки й почуття інших людей, навіть якщо вони відрізняються від наших. Це допомагає встановлювати позитивні взаємини з людьми, забезпечує психічне здоров'я.

Коли ми показуємо дитині іншу точку зору на ті чи інші ситуації, при цьому співчуваючи їй, піклуючись про її потреби, це стає для неї важливим життєвим уроком. Щоб навчити дитину сприйнятливості до почуттів інших людей, може знадобитися деякий час, але для дитини таке уміння стане безцінним даром на все життя.

Бесіда

«Чого ми можемо навчитися у метелика?»

Життя пов'язане з безперервним навчанням. Учитися можна в усіх живих істот у Всесвіті – від великих до найменших.

У художній літературі метелик – це загальноприйнятий символ трансформації. Цей образ часто пов'язують зі зміною зовнішності або особистості, зазвичай, на краще.

Історія метелика

Складно сказати, хто вперше в літературі використав образ метелика як символ особистісної трансформації, але багато відомих письменників послуговувалися схожим сюжетом із невеликими варіаціями.

Ось він.

Людина годину за годиною спостерігала, як метелик намагається вийти зі свого кокона. Йому вдалося зробити невеликий отвір у коконі, але цілковито покинути кокон було годі. Після тривалих зусиль знерухомілий метелик, схоже, здався.

Людина захотіла допомогти метелику. Вона розрізала кокон, намагаючись його звільнити. Однак тіло метелика було маленьким, а крильця – слабкими.

Людина гадала, що зараз метелик розправить крильця і полетить. Однак цього не сталося. Його крильця були заслабкими, щоб злетіти.

Нарешті людина зрозуміла, що кокон, який змушує метелика докладати зусиль, аби вирватися з нього, був необхідний, щоб допомогти метелику розвинутися й зміцнити крильця.

Ця історія показує завершальний етап розвитку метелика. Погляньмо, як же тривав його розвиток на самому початку і чим ці етапи нагадують розвиток людини.

1. Яйце

Перший етап – відпочинок. На цьому етапі ви майже невидимі. Ніхто не бачить ваших здібностей і талантів. Перший етап можна назвати також стадією замріяності: ви мрієте про те, ким станете в майбутньому й чого досягнете.

2. Личинка

Це етап зростання. Майбутній метелик на етапі личинки споживає багато поживних речовин, забезпечуючи собі ріст і розвиток. Для людини це період, коли вона сприймає багато інформації, формує ідеї та ділиться ними, експериментує, виконує різні дії.

3. Кокон

Це етап трансформації. На перший погляд, метелик у коконі здається пасивним, але трансформація відбувається зсередини. За сприятливих умов людина виявляє свої творчі здібності. Головне завдання в цей період – захиститися від впливу негативних факторів і сфокусуватися на процесі трансформації.

4. Перехід (підготовка до польоту)

Із цього етапу й починається історія, описана нами вище. У період підготовки до польоту метелик виходить із кокона. Аналогічно й людина тільки сама у змозі вплинути на те, щоб трансформація відбулася.

5. Етап продуктивності: метелик

Людина досягає мети. Після цього весь цикл може повторюватися знову й знову.

10 уроків, які нам дає історія про метелика

1. Кожна людина схожа на метелика, який чекає свого часу. Таланти і здібності, приховані в нас, зможуть виявитися лише тоді, коли ми дозволимо цьому статися.

2. Сьогодні гусінь, а завтра – метелик. Не втрачайте надії, адже ви не можете знати, що трапиться завтра. Завжди залишайтеся оптимістами.

3. Життя людини нагадує розвиток метелика: перш ніж ми станемо тими, ким прагнемо, ми переживатимемо безліч змін. Ніщо в нашому житті не назавжди. І якщо ви маєте непростий період у своєму житті, скажіть собі: «І це мине».

4. Ви повинні хотіти літати настільки, щоб прагнути припинити бути гусінню. Постійне сильне бажання рости – перший крок до розвитку.

5. Зусилля, що їх ви докладаєте сьогодні, додають вам сили, яка знадобиться завтра. Не здавайтеся. Власне процес досягнення мети гідний цього. Без зусиль немає досягнень.

6. Ми повинні любити кожен етап нашого розвитку. Не судіть себе суворо. Ви – на шляху до того, щоб стати метеликом. Не зосереджуйтеся тільки на цілі: насолоджуйтеся процесом.

7. Ми милуємося метеликом, але рідко беремо до уваги зміни, які він пережив. Коли хтось досяг успіху, ми бачимо тільки цей факт, а не докладені зусилля.

8. Усе, що є у вашому житті, може сприяти вашому розвитку. Використовуйте це. Відкрийте для себе цінність кожного періоду вашого життя.

9. Не залишайтеся в коконі, відчуваючи в собі сили переродитися в метелика. Дозвольте собі виявити власний потенціал і стати метеликом. Якщо відчуваєте незадоволення від того, що відбувається у вашому житті просто зараз, можливо, настав час перейти на новий рівень.

10. Те, що гусінь називає кінцем світу, Майстер назве метеликом. Коли ви думаєте, що ситуація стала зовсім безнадійною, можливо, це початок нового, кращого етапу вашого життя.

Як застосовувати ці уроки в повсякденні

1. Коли у вашому житті трапляються неприємності, вірте, що ви матимете з них користь. Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

2. Завжди залишайтеся оптимістами. Вірте в те, що, врешті-решт, усе буде добре. Це називається позитивним мисленням.

3. Коли з вами трапляються неприємності, не здавайтеся. Виявляйте наполегливість. Рано чи пізно ви знайдете вихід.

4. Навчіться перетворювати важкі обставини на шанси для розвитку.

5. Намагайтеся бачити позитив у будь-якій ситуації. Після кожної грози виходить сонце. Після кожної важкої ситуації настають світлі часи.

6. Як би комфортно вам не було в той чи інший момент – завжди прагніть перейти на новий рівень. Пам'ятайте: ви створені для більшого.

7. Позитивне ставлення до життя – крок до позитивних подій. Ваше ставлення визначає вашу долю. Вам до снаги впливати на неї.

Бесіда

«Якісне проведення часу з сімє’ю й робота»

Навіть якщо ви впродовж дня зайняті на роботі, якісно проводити час із сім'єю легше, ніж здається на перший погляд. Для цього стануть у нагоді прості, але важливі справи (наприклад, читання на ніч або сімейні вечері). Такі родинні заняття необхідні дитині для розвитку і встановлення взаємин у майбутньому.

Як батьки ви прагнете, щоб у майбутньому ваші діти добре вчилися в школі й університеті, а згодом збудували успішну кар'єру. Проводячи з дітьми час разом, ви вчите їх встановлювати дружні й романтичні взаємини.

Навіть якщо робота й домашні обов'язки забирають весь ваш час, ви все одно маєте досить можливостей якісно проводити час із родиною. Розгляньмо декілька порад, які допоможуть вам у цьому. Пам'ятайте про них, коли проводите час зі своєю дитиною.

1. Будьте собою.Деякі батьки відчувають провину, спостерігаючи в соціальних мережах, як інші сім'ї відпочивають за кордоном чи як інші батьки купують дітям дорогі іграшки. Не варто порівнювати себе з іншими батьками, натомість зосередьтеся на діях, що відповідають вашому сімейному бюджету та способу життя. Діти люблять і цінують прості сімейні заняття, і вам не потрібно вигадувати щось особливе.

2. Приділяйте увагу.Ваша дитина має знати, наскільки ви піклуєтеся про неї. Уважно слухайте, що вона вам говорить. Коли ви разом, намагайтеся ні на що не відволікатися – ані на розмови мобільним телефоном, ані на список справ. Повсякденні клопоти завжди будуть частиною вашого життя, але, вивищуючи їх на перше місце, ви ризикуєте не помітити, як росте ваша дитина.

3. Показуйте свою вдячність.Хваліть дитину, використовуйте позитивне підкріплення в ставленні до неї. Наприклад, коли їй вдалося поліпшити свої оцінки з предмета, який давався їй важко, не забудьте похвалити її. Дякуйте їй за терпіння у відносинах із молодшими братами і сестрами або за те, що вона без нагадування помила посуд.

4. Звертайте увагу на зацікавлення дитини.Дізнайтеся, що їй подобається, щоб ви теж могли долучитися до її улюблених занять. Наприклад, ви можете іноді грати з нею в комп'ютерні ігри або слухати її улюблену музику. Не відмовляйтеся від того, аби разом спробувати щось нове й цікаве.

5. Вносьте зміни за необхідності.Пам'ятайте, що в дитини з часом змінюються потреби. Вступаючи в підлітковий вік, діти вимагають більшої незалежності. Але це не означає, що вони відмовлятимуться переглянути разом із вами фільм або футбольний матч.

6. Будьте завжди доступними для дитини.Можливості якісно проводити час зі своєю дитиною з'являються тоді, коли ви доступні для неї.

Є різні способи проводити якісно час зі своєю дитиною. Ось деякі з них.

1. Влаштовуйте сімейні вечері.Якомога частіше збирайтеся всією сім'єю за вечерею. Якщо ви працюєте допізна, можна снідати вранці разом із дітьми.

2. Розділіть із дітьми домашні обов'язки.Коли ви йдете в крамницю або плануєте прибирання у квартирі, попросіть дитину долучитися. У процесі виконання таких справ ви матимете змогу поспілкуватися й навчити дитину важливих життєвих навичок.

3. Плануйте час, який ви проводите разом із дитиною.Проводьте деякий час із кожною дитиною індивідуально. Це допоможе вам більше дізнатися про внутрішній світ ваших дітей і насолодитися таким спілкуванням.

4. Подорожуйте разом.Їдучи всією сім'єю у відпустку чи просто відводячи дитину на тренування в спортивну секцію – дорогою ви завжди маєте час на спілкування з дитиною. Спілкуйтеся за найменшої можливості – і нехай ваші розмови відбуваються природно.

5. Обмінюйтеся фотографіями й картинками з Інтернету.Ніщо не замінить живого спілкування, але якщо ви не бачитеся з дитиною упродовж дня, такий спосіб допоможе вам підтримувати зв'язок. Надсилайте один одному смішні картинки впродовж дня. Це поліпшить настрій дитини.

6. Щодня знаходьте час для спілкування.Навіть якщо ви працюєте допізна й не бачите дитину цілісінький день, вам допоможе те, що ви проводитиме час із нею якісно. Наприклад, ви можете щодня розмовляти з нею 15–20 хвилин перед сном.

Якісно використовуйте час, щоб вибудувати позитивні взаємини з дитиною. Це допоможе їй у майбутньому стати щасливою й успішною. Насолоджуйтеся моментами, які ви проживаєте разом із дитиною, і ви обидва матимете прекрасні спогади про цей час.

Бесіда

«Спостерігаючи за батьками, діти вчаться любові»

Діти завжди вчаться, спостерігаючи за людьми навколо, насамперед батьками, і, як губка, вбирають усі моделі поведінки, які помічають у батька й матері. Усе, що діти бачать удома, починають вважати нормальною поведінкою. Тому взаємини у вашому подружжі мають на ваших дітей довготривалий вплив. Спостерігаючи за вами, діти формують уявлення про те, що таке любов. І це уявлення зберігається впродовж усього життя.

Як ваші подружні взаємини впливають на виховання дитини

Одні подружні пари вважають цілком нормальним демонструвати любов і близькість у присутності дітей, інші – соромляться це робити. Спостерігаючи за батьками, діти переймають у них розуміння любові. Зокрема, діти вчаться у батьків проявів близьких стосунків.

1. Вияв близькості

У деяких сім'ях прийнято обійматися і виявляти інші форми фізичного контакту. Діти з таких сімей виростають відкритими й товариськими людьми. Вони легко висловлюють свою приязність і добре ладнають зі своїм оточенням.

Діти з більш консервативних сімей часто відчувають труднощі при вираженні емоцій і бувають сором'язливими.

2. Уміння вибачати

Батьки, котрі спілкуються на підвищених тонах і кричать один на одного, самі того не підозрюючи, учать дітей, що така агресивна поведінка – можливий спосіб виявити свою любов.

Водночас, якщо дитина бачить, що її батьки здатні вибачати один одного, то й сама вчитиметься цінувати взаємини з іншою людиною, просити вибачення у випадках, коли помилялася.

3. Спілкування

Якщо батьки цікавляться один у одного, як минув їх день, дитина розуміє, що для підтримання приязних стосунків украй важливе спілкування. Тому прагнутиме бути більш товариською, ввічливою, чесною.

Якщо батькам бракує спілкування, то й дитина може не розуміти, наскільки важливо висловлювати свої почуття. Виростаючи, вона стає замкнутою, нездатною відкриватися своїм друзям і близьким людям.

4. Повага і підтримка

Якщо батьки поважають і підтримують один одного, дитина розуміє, що любов передбачає повагу.

Коли ж один із подружжя завжди прагне змінити іншого, дитині в майбутньому може бути важко полюбити іншу людину такою, якою вона є. У будь-якій ситуації вона звинувачуватиме іншу людину, шукаючи в ній недоліки.

5. Фізична й емоційна близькість

Якщо обоє батьків час від часу відкладають усі свої справи, аби провести час наодинці, дитина засвоює, що любов не згасає, навіть коли двоє людей змушені перебувати далеко один від одного.

З іншого боку, коли батьки настільки прив'язані один до одного, що припиняють спілкуватися з друзями й відкидають справи, які їм подобалося раніше, дитина робить висновок, що без фізичної близькості любов неможлива.

6. Довіра

Якщо батьки довіряють один одному, дитина розуміє, наскільки довіра важлива для стосунків. У старшому віці вона легше довіряє людям, не страждає від підозрілості й не боїться взаємин.

З іншого боку, дитина, котра відчуває, що шлюб її батьків нестабільний, починає думати: «Завжди потрібно очікувати на гірше». Вона стає замкнутою, і це ускладнює її стосунки з іншими людьми.

7. Командна робота

У деяких сім'ях не прийнято, щоб чоловік допомагав дружині в домашніх справах. Дитина, виростаючи в такій родині, може зробити висновок, що дотримання подібних правил і сімейних традицій важливіше від любові.

З іншого боку, батьки, котрі допомагають один одному в усіх справах, дають зрозуміти дитині, що в сімейному житті важлива рівноправність. Це стосується не тільки виконання домашньої роботи. Обоє батьків повинні поважати працю один одного й усіляко надавати взаємну допомогу.

Згідно з відомою сентенцією, «дитина вчиться не того, що ви їй говорите, а того, що ви робите». Діти засвоюють життєві цінності, спостерігаючи, як батьки поводяться один з одним. Ваша дитина – відображення вас і вашого чоловіка чи дружини. Переконайтеся, що ви подаєте їй гарний приклад.

Бесіда

«Техніки самодопомоги: як подолати образи»

У житті дитини важливий кожен прожитий рік. Однак найбільший вплив на розвиток особистості мають перші шість років. У цьому віці відбуваються події, спроможні викликати в людини почуття образи на довгі роки.

В одних випадках ми ображаємося на батьків, котрі не піклувалися про нас у моменти, коли ми були найбільш уразливі й залежні від них. В інших випадках – таїмо образу на батьків, які нас кинули або недостатньо добре виконували батьківські обов'язки. Образи, що з'являються в більш пізньому віці, мають і глибші причини, однак разюче схожі з тими, що виникли впродовж перших шести років життя.

Проблема в тому, що образа на людей довкола себе шкодить людині, яка її відчуває. Свідомо чи ні, людина знову й знову подумки повертається до події, яка завдала їй неприємностей і болю. Вона намагається впоратися із цією подією, і це завдає шкоди її благополуччю.

Робота з психологом може допомогти:

- зрозуміти справжню причину образи;

- усвідомити власні захисні механізми й почуття, що з'являються у відповідь на образу;

- зрозуміти, як подія з минулого, що викликала образу, може бути «переграна» в сьогоденні;

- знайти спосіб позбутися образи й відчути умиротворення.

1. Джерело образи

На цю тему можна написати не одну книгу: дитячі переживання такі ж різноманітні, як і життя. Проте є декілька типових сценаріїв, властивих людям, котрі належать до різних культур і поколінь. Ці сценарії можна схарактеризувати як догляд, зловживання та зневага. Вони розгортаються в дитинстві, формуючи прихильності, образи, ставлення людини до навколишнього світу і способи захисту від нього. Такі сценарії іноді проявляються в найжахливіших формах: новонароджену дитину залишають на вулиці, дитина може жити в злиднях або сім'ї із залежними батьками, переживає стихійне лихо або війну, стає свідком смерті близької людини, об'єктом насилля тощо. У більш легких випадках (які, проте, мають наслідки для її психіки) дитина може бути свідком конфліктів між батьками. Її базові потреби можуть не задовольнятися. Наприклад, батьки довгий час не годують її або не змінюють їй підгузок. У старшому віці дитина може страждати від того, що батьки не обіймають її, не піклуються про неї, залишають її на тривалий час одну, старші брати або однолітки знущаються над нею тощо. У дорослому житті така людина боїться, що її звільнять, ігноруватимуть або принизять. Вона нерідко має проблеми з особистими межами. Нарешті, загалом така людина нерідко емоційно незріла.

У дитинстві кожної людини, незалежно від матеріального становища або соціального статусу її сім'ї, траплялися випадки, що могли стати причиною емоційної травми. Щоб виявити джерело вашої образи, записуйте кожен спогад про подібні випадки, навіть якщо вони зараз здаються вам незначними. Дозвольте собі відчувати будь-які емоції, що виникають у вас у зв'язку із цими спогадами. Поважайте свої почуття. Намагайтеся уявити скривджену дитину, якою ви були в дитинстві. Подумки подбайте про неї так, як би ви хотіли, щоб про вас подбали в дитинстві. Наприклад, уявіть, як тримаєте дитину на руках і заспокоюєте її, годуєте її або захищаєте від сердитих батьків. Якими б не були спогади, спробуйте змінити сценарій і оточити дитину турботою, якої вам не вистачало в дитинстві. Перегравайте сценарій поступово.

Іноді спогади з минулого викликають у нас сильні емоційні реакції, піддаючи небезпеці. У таких випадках ми потребуємо потужної підтримки. Для цього найкраще звернутися по допомогу до психолога.

2. Захисні механізми

Коли ми порізали палець, шкіра навколо порізу запалена. Подібно до цього у відповідь на емоційний біль і образи виникають емоції й захисні реакції.

Захисні механізми оберігають нас від болю. Досить часто вони нашаровуються один на одного. Наприклад, спочатку захисним механізмом може бути заперечення. Воно діє як знеболювальне: людина подумки переконує себе: усе добре, жодної проблеми не існує. Заперечення може супроводжуватися позитивним ефектом, але воно також призводить до того, що людина не проживає ситуацію та пов'язані з нею глибокі почуття до кінця.

Коли ми не ігноруємо фактори, що нас травмують, виявляється ціле віяло почуттів. Нам стає легше зрозуміти, у який спосіб ми захищаємо себе, наприклад, приховуючи глибокі почуття. Одні люди використовують гумор, аби уникнути жартів на свою адресу. Інші в ролі захисних механізмів вдаються до дратівливості і злості. Коли хтось змушує вас стикатися зі своїми почуттями, дратівливість і гнів можуть загостритися й перерости у звинувачення. Однак за цими захисними механізмами нерідко ховаються біль або страх.

Існує техніка гештальт-терапії, що дає змогу здобути доступ до глибинних почуттів. Для цього необхідно прислухатися до того, що говорить вам ваше тіло. Можливо, вам важко всидіти на місці, ви качаєте головою або трете руку. Якщо вам до снаги відстежити свої тілесні реакції в повсякденному житті, запитайте себе, про що говорить ваше тіло. Перше, що вам спаде на думку, здатне пояснити ваші приховані почуття.

Ця техніка допоможе вам зрозуміти, що біль або страх можуть бути реакцією на події, що відбуваються в той чи інший момент, але часто вони свідчать про спогади з дитинства.

Багато звичок, які проявляються у нас в особистих стосунках або на роботі, а також багато залежностей виникають через актуалізації наших старих емоційних травм. Іноді це пов'язано з незавершеними подіями минулого.

3. Незавершені події

Переживання травматичних подій минулого дає людині змогу усвідомити, що спровоковані ними емоції повторюються в сьогоденні. Таким чином, людині варто вжити заходів, щоб звільнитися від цього сценарію.

У психотерапії існує теорія «завершення гештальта». Вона полягає в тому, що шаблони поведінки повторюватимуться доти, доки ми не загоїмо первісну травму й не навчимося інакше реагувати на подібні ситуації (іншими словами, поки не завершимо гештальт).

Наприклад, якщо в дитинстві взаємини особи з батьками були складними, вона піддавалася глузуванню і не мала похвали та вдячності, навіть незважаючи на гарні оцінки в школі та інші досягнення, ця людина й у дорослому житті не почуватиметься досить добре. Вона повторюватиме сценарії з дитинства у взаєминах на роботі і сім'ї. Робота з психологом може допомогти їй стати впевненішою і позбутися страху. Після цього людина припинить болісно реагувати на критику, менше залежатиме від думки інших осіб, зможе ефективно вибудовувати взаємини.

4. Як позбутися нездорових моделей поведінки

Для початку навчіться бути тут і зараз. Помічайте щойно виявлені почуття, звертайте увагу на захисні механізми, які ви використовуєте, щоб не допустити неприємних емоцій. Виявляйте терпіння: зміна емоційних реакцій потребує часу.

Усі наші недосконалі риси, емоційні травми й захисні механізми – це частина нас самих. І наше завдання – повністю бути присутніми в житті, вибудовувати здорові особисті кордони, піклуватися про себе. Тільки так ми зможемо проявляти милосердя й інші позитивні емоції у ставленні до інших людей.

Наприклад, коли людина постійно прагне подобатися іншим і докладає зусиль, щоб усіляко догоджати людям, це запускає негативне коло емоцій. Якщо поруч із цією людиною хтось виглядає нещасним, імовірно, це її непокоїтиме. Якщо ж інша людина відмовляється від запропонованої допомоги, це може викликати образу. Причини такої поведінки найчастіше пов'язані з подіями дитинства.

Якщо ця людина попрацює над своїми емоційними механізмами і знайде більш здоровий спосіб взаємодії, це не означає, що вона припинить допомагати людям. Це означає, що вона по-іншому даватиме раду власному неспокою.

Досить часто ми не помічаємо, які саме незадоволені потреби засвідчують наші емоції. Аби виявити такі потреби, незамінна консультація психолога. Психолог створить безпечний простір, у якому наш внутрішній голос зможе заговорити. Під керівництвом психолога ми зможемо навчитися розрізняти наші захисні механізми й реальні потреби. У цьому нам також сприятимуть ведення щоденників, медитація, записування снів і подібні практики.

5. Емоційний розвиток сприяє прощенню

Коли ми усвідомлюємо свої емоції і внутрішній голос, наші образи й неефективні моделі поведінки зникають. Коли ми завершили ситуації з минулого, вони більше не повторюватимуться в сьогоденні. Замість співчуття до себе ми починаємо відчувати співчуття до інших людей, бо усвідомлюємо, що кожна людина вчиться розуміти себе по-різному. Люди не хочуть заподіяти нам зла, а лишень виявляють свої захисні механізми. Ми перестаємо сприймати поведінку людей на власний карб і рідше конфліктуємо. Зокрема, ми навіть можемо відчувати вдячність за ситуації, які показали нам наші старі емоційні травми, адже завдяки цьому ми змогли позбутися від них. Ми відчуваємо вдячність замість образ і роздратування. Зрештою, стаємо більш вільними, тому що більше не змушуємо мовчати свій внутрішній голос і не звинувачуємо в цьому інших.

Бесіда

«Чи може ваша дитина стати генієм?»

Дослідження мозку, проведені останніми роками, підтвердили дивовижний факт: людина здатна розвивати свій потенціал упродовж життя. Інакше кажучи, здібності не даються людині від народження. Не все залежить від генів: важливу роль у розвитку здібностей має виховання.

Пластичність мозку, або нейропластичність, – це здатність цього органа міняти свої структуру та функції відповідно до змін в організмі й навколишньому середовищі.

У книзі «Мозок, який лікує себе» відомий американський психіатр і психоаналітик Норман Дойдж розповідає про дослідження в галузі нейропластичності на прикладах людей, які змогли змінити своє життя. У книзі описуються реальні історії осіб, котрі перенесли інсульт і заново навчилися говорити й рухатися. Ця книга змінює наші погляди на мозок, його будову й потенціал.

Мозок, який лікує себе

Генетична схильність, яку ми успадковуємо від батьків, обмежує нас при народженні. Однак здатність нашого мозку розвиватися безмежна. Його клітини постійно оновлюються, і для розвитку мозку людина має його стимулювати.

Нейропластичність дає змогу реалізувати потенціал, закладений при народженні людини. Генії – це не хто інші, як особистості, котрі реалізували свій потенціал. Моцарт, Айнштайн і да Вінчі мали вроджений потенціал та умови для його реалізації. У всіх геніїв початок життя однаковий: у них були батьки, котрі сприяли розвитку їхніх талантів, а також умови, що допомогли цим людям стати тим, ким вони стали.

Як розвинути таланти дитини

Усі діти народжуються з трьома вродженими здібностями, що дають їм змогу стати генієм: здатністю мислити, навчатися й розвивати свій індивідуальний спосіб мислення й навчання.

Розгляньмо декілька порад про те, як допомогти дитині розвинути її вроджений потенціал.

1. Не витрачайте час дитини даремно.Головні фактори, що крадуть час дитини, – безглузді телепрограми, відеоігри й Інтернет. Не давайте дитині безмежного доступу до телевізора, але й не забороняйте його дивитися. Обирайте для дитини програми на основі їх освітньої цінності. Таким же принципом керуйтеся і при виборі для дитини Інтернет-контенту. Власне, Інтернет не гарний і не поганий.

2. Нудьга – це застережливий сигнал.Якщо дитина каже, що нудиться в школі чи вдома, –це ознака того, що її творчі й інтелектуальні здібності не задіяні на повну силу. З'ясуйте, що викликає в дитини нудьгу. Поговоріть з учителем і запитайте, чи можна давати дитині складніші завдання. Надайте дитині змогу виявляти її творчі здібності вдома.

3. Заохочуйте дитину ставити запитання.Діти від природи допитливі. Вони постійно ставлять запитання. Якщо батьки й учителі створюють для дитини можливості для розвитку в неї цікавості й здатності мислити, вона навчатиметься краще й швидше. Ніколи не притлумлюйте в дитини цікавість.

4. Заохочуйте дітей досліджувати довкілля.Необхідно надати їм достатньо свободи. Дітям, яких занадто опікають батьки, не вистачає стимуляції мозку. Відтак, дитина позбавлена змоги розвиватися.

5. Покажіть дитині різні можливості для вирішення проблем.Життєві труднощі виникають постійно. Почніть із проблем, з якими дитина стикається в житті: як безпечно їздити на велосипеді, як захистити себе від шкільних розбишак тощо. Заохочуйте дитину самостійно знаходити рішення проблем, але, якщо треба, пропонуйте допомогу.

6. Навчіть дитину встановлювати взаємозв'язок між предметами.Загадки й логічні ігри допомагають дитині усвідомлювати зв’язки між речами. Грайте з дитиною в такі ігри, загадуйте їй загадки, оскільки ці заняття розвивають її здатність до латерального мислення. Також добре допомагає розвинути нестандартне мислення дитини таке заняття, як складання пазлів.

7. Фізичні вправи підвищують пластичність мозку.Згідно з дослідженням італійських нейробіологів, фізичні вправи підвищують нейропластичність мозку. Фізична активність корисна не тільки дорослим, котрі страждають від надмірної ваги. Діти, які мало рухаються й багато сидять перед екранами телевізорів і комп'ютерів, навряд чи зможуть розвинути свої пізнавальні й соціальні навички на 100 %.

8. Привчіть дитину читати.Практично всі батьки знають, що читання корисне, але мало хто робить конкретні кроки, щоб привчити до цього заняття дитину. Важливо, щоб батьки читали дитині, поки вона сама не навчилася цього робити. Нехай навколо вашої дитини буде якомога більше цікавих книг. Щодня відводьте час на читання за участю всієї родини. Є багато цікавих книг для дітей, тому дайте дитині змогу їх прочитати.

9. Пильнуйте за успішністю дитини в школі.Дослідження підтверджують, що успішність дітей у школі багато в чому залежить від очікувань батьків. Нехай ваша дитина завжди знає, що ви чекаєте від неї високих оцінок.

10. Подбайте про емоційну безпеку дитини.Оточіть її батьківською любов'ю й турботою. Дайте їй змалечку відчуття безпеки й стабільності. Не наражайте її на велику кількість змін (наприклад, не міняйте надто часто школи).

11. Забезпечуйте дитині можливості для розвитку.Водіть її на різні заходи: виставки, концерти тощо. Переглядайте разом із нею цікаві фільми. Головне під час цих занять – дати дитині якомога більше корисної і цікавої інформації.

12. Прищеплюйте дитині правильні цінності.Світ не потребує злих геніїв. Розум, спрямований у неправильне русло, може зашкодити і самій дитині, і тим, хто навколо неї. Позитивні цінності – любов, повагу до інших, оптимізм, турботливість про слабких і прагнення бути суспільно корисним, чесність тощо – слід прищеплювати дитині з малечку.

13. Зміцнюйте довіру дитини.Хваліть дитину за корисні справи. Заохочуйте її досліджувати навколишній світ. Вселіть у неї впевненість, що вона може бути тим, ким хоче; робити те, що хоче, зі своїм життям. Не обмежуйте її можливості.

Саме батьки та родинне виховання визначають майбутнє дитини. Кожна дитина унікальна. Тому наведені вище рекомендації потрібно адаптувати відповідно до потреб дитини.

Так, кожна дитина у змозі стати генієм. Для цього потрібно лише створити для неї правильне середовище для розвитку, потрібним чином мотивувати її і забезпечити наставництво.

Пам'ятка

«Безпечні зимові канікули»

Розпочинаються зимові канікули – пора відпочинку, свят та розваг. Але для того, щоб канікули були веселими й корисними, необхідно пам’ятати про безпечну поведінку!

Правила поведінки на водоймах, вкритих кригою.

• Не можна з'їжджати на лижах із крутого берега на кригу: у разі різкого навантаження він може провалитися.
• Категорично забороняється дітям грати на тонкій кризі.
• Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.
• На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).
• Обходь місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.
• Переходь річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15 - 20 см.
• Катайся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.
• Якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини, негайно повертайся на берег. Не біжи, відходь повільно, не відриваючи ніг від льоду.

Обережно: бурульки!

• Нестійкі погодні умови — відлига вдень і заморозки вночі — сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків із похилим дахом) та великих деревах.
• Будь особливо уважним, проходячи біля будинків або високих дерев. Спершу впевнись у відсутності загрози падіння льодових наростів.
• Якщо це можливо, тримайся на відстані від будинків та інших споруд, обираючи найбільш безпечний маршрут руху.
• У жодному разі не заходь за спеціальні огорожі поблизу будинків або дерев.

Правила поведінки під час ожеледиці.
• Ходи не поспішаючи, ноги злегка розслаб у колінах, ступай на всю підошву. Руки мають бути вільні. Пам'ятай, що поспіх збільшує небезпеку під час ожеледиці, тому виходь із будинку заздалегідь.
• У разі порушення рівноваги швидко присядь — це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

• Падай із мінімальною шкодою для свого здоров'я. Відразу присядь, щоб знизити висоту. У момент падіння зберись, напруж м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотися — удар, спрямований на тебе, зменшиться.
• Не тримай руки в кишенях: це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм, особливо переломів.
• Обходь люки: як правило, вони покриті льодом. Крім того, люки можуть бути погано закріплені, що збільшує ризик травмування.
• Ідучи тротуаром, не проходь близько до проїжджої частини дороги. Це небезпечно, адже є ризик підковзнутися і впасти під колеса автомобіля, що проїжджає.
• Не перебігай проїжджу частину дороги під час снігопаду та ожеледиці. Пам'ятай, що через ожеледицю значно збільшаться відстань гальмівного шляху.
• Якщо ти впадеш і через деякий час відчуєш біль у голові й суглобах, нудоту — терміново звернися до лікаря.

Правила пожежної безпеки під час святкування Нового року.

Щоб свято не затьмарилось пожежею, необхідно дотримуватись таких правил.
• Ялинка має стояти на стійкій основі.
• При виявленні несправності святкової ілюмінації (блимання лампочок, іскріння) слід одразу її вимкнути.
• Не можна прикрашати ялинку целулоїдними іграшками.
ОБЕРЕЖНО! Піротехнічні засоби: феєрверки, петарди, ракети!
• Дітям забороняється використовувати піротехнічні засоби!
• Купувати піротехнічні засоби слід лише у спеціалізованих магазинах і тільки разом із дорослими.
• Використовувати ці вироби можна лише на відкритих майданчиках і тільки дорослим.
• Пам'ятай! Щороку збільшується кількість людей, які отримали травми через недотримання правил користування піротехнікою.

Правила протипожежної безпеки.

• Не грайся із сірниками та запальничками.
• Не запалюй свічки та бенгальські вогні без нагляду.
• Не залишай іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів.
• Не суши речі над газовою плитою.
• Не пали багать у сараях, підвалах, на горищах.
• Не вмикай багато електроприладів одночасно: електромережа може згоріти.

• Обов'язково вимикай електроприлади, коли виходиш із дому. Не тягни за дріт руками, обережно вийми штепсель із розетки.
• На дачі або в селі не відкривай грубку: від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа.

Переохолодження та обмороження.

В період морозів, існує ризик переохолодження та обмороження людей. У зв’язку з цим, утримуйтесь від тривалого перебування на відкритому повітрі, особливо при сильному вітрі та високій вологості.

Для нормальної циркуляції крові носіть просторий одяг, щоб між його шарами залишався прошарок повітря, який утримуватиме тепло. Пам’ятайте, що одяг зі штучних матеріалів погано захищає від морозу. У вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте спеціальним кремом.

Не одягайте тісне або без устілки взуття, брудні шкарпетки, бо це створює передумови обмороження. Людям, в яких сильно пітніють ноги, у взуття необхідно вкладати теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні. Вони поглинають вологу та залишають ноги сухими.

Не виходьте на мороз без рукавичок та шарфу. Найкращий варіант – рукавички з водовідштовхуючої тканини, яка не пропускає повітря, з хутром всередині. Слідкуйте за обличчям дітей або тих, хто йде з Вами. Особливо звертайте увагу на зміну кольору носу, вух та щік. Не дозволяйте обмороженому місцю знов замерзнути. Це може призвести до більш значних пошкоджень.

Перед виходом на прогулянку бажано поїсти (Вам необхідна додаткова енергія) та взяти з собою термос із гарячим чаєм. Слід враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню. Тож враховуйте це під час планування прогулянок. Пам’ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її в теплому приміщенні.

Ховайтеся від вітру, де вірогідність обмороження зростає. Не вживайте алкогольні напої, адже сп’яніння сприяє високій втраті тепла, в той же час викликає ілюзію тепла. Додатковим негативним фактором є неможливість сконцентруватися на перших ознаках обмороження. Не паліть на морозі, бо це зменшує периферійну циркуляцію крові й робить кінцівки більш уразливими до дії холоду.

Пам’ятайте, що першою стадією замерзання є озноб - намагання організму виробити додаткове тепло і прискорити рух крові. Коли станете відчувати, що починаєте замерзати, негайно зайдіть до теплого приміщення для зігрівання та огляду місць потенційного обмороження. Якщо такої можливості нема, робіть інтенсивні фізичні вправи: розмахування руками, присідання тощо. При замерзанні рук спробуйте відігріти їх під пахвою.

Поки запас тепла у Вас достатній, кров встигає нагрітись до нормальної температури та повертається у кінцівки. Однак, при подальшому охолодженні, організм вже не може справитись із зігріванням крові. Тоді вмикається інший механізм - відключення (значне зменшення притоку крові до кінцівок). Кров зосереджується в "малому" колі кровообігу (мозок, легені, серце, печінка).

Повернувшись додому після тривалого перебування на морозі, обов’язково впевніться у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. В разі необхідності, своєчасно розпочинайте лікування обмороження. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівки.

Слід зазначити, що на холоді до 70% тепла з тіла людини випаровується через голову. Отже, щоб не мерзли ноги слід утеплювати голову. В протилежному випадку настає третя стадія замерзання. Людина перестає тремтіти, їй стає "добре", "тепло", приємно паморочиться голова, виникає бажання лягти і відпочити. Якщо таку людину заставляти рухатись або тормошити, то результат може бути трагічним - холодна кров з кінцівок підступить до серця, легень, мозку.

/Files/images/01_novini/unnamed.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 111

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.